Чоловік порадував мене новиною, що до нас приїде його мама на декілька днів, щоб трохи з онуками побути та й мені допомогти з домашніми справами.
Я була рада, що свекруха приїздить, хоча в нас з нею не теплі стосунки, а просто нейтральні. Я справді втомилась доглядати за дітьми. Тим більше, що в мене їх цілих троє. Старшій доньці дев’ять років, середньому сину шість і наймолодшій онуці два рочки.
Зранку чоловік забрав свекруху з вокзалу, привіз до нас в квартиру та поїхав, одразу ж, на роботу.
Поки я прибирала на кухні і куховарила, свекруха сиділа з дітьми. Вона думала, що зі старшими зможе спокійно почитати книгу, а наймолодшій заплести волоссячко. Але де там. Я чула як малі ганяли по кімнаті, наче в них заводі мотори всередині.
Ніч перед цим я дуже втомилась та не виспалась, адже наймолодша донечка не спала та плакала. Не зрозуміли ми таки причину, але на ранок вже все було добре.
Тому, щоб трохи перепочити, я, як закінчила справи на кухні, вирішила трохи подрімати. І десяти хвилин не пройшло, від коли я лягла, як до мене прилетіла свекруха та стала кричати, що я безсовісна та погана жінка й мати, яка залишила на “бідну стару жінку” трьох невгамовних дітей, а сама пішла спати посеред білого дня.
Свекруха хутко зібрала речі та поїхала додому. Хоча мала бути в нас декілька днів. Втекла, іншими словами. Чоловікові моєму вона, звісно ж, одразу пожалілась, але він став на мою сторону, адже бачив, яка я зранку була втомлена. Та й сам чув, яка Яна була неспокійна минулої ночі.
Тепер я не сподіваюся на поміч від цієї жінки взагалі. Краще няні заплатити, ніж свекруху про допомогу попросити.
