Нещодавно не стало мами моєї свекрухи. Вона давно хворіла. Старенька довго боролося з хворобою. За цей час, моя свекруха, яка вже змирилася з тим, що її мами не стане почала займатися спадщиною. Вона вмовила свою маму оформити дарчу на свого сина.
Двокімнатна квартира в гарному районі міста, з високими стелями та ще й на першому поверсі, а за вікном пішохідна зона й зупинка громадського транспорту. Ласий шматок для тих, хто займається нерухомістю. Скільки різних агентів приходило до старенької, коли вона ще була здорова та пропонували їй продати квартиру. Мати таку площу для бізнесу просто мрія.
Коли ми з чоловіком дізналися про таки подарунок від свекрухи, то не могли натішитися. Ми давно мешкали в однокімнатній найманій квартирі разом з сином. А тут одразу дві кімнати й не потрібно платити. Соромно зізнатися, але ми почали пакувати речі ще коли бабуся мого чоловіка була в лікарні. Але ж така була її воля.
Однак дуже скоро моя радість змінилася обуренням. Як я потім побачила в документах, свекруха переписала квартиру тільки на мого чоловіка. А ні я, а ні наш син не мав жодних прав на квартиру. Це була невелика помітка в паперах. Юридичне уточнення. Але мені стало так неприємно. Чому свекруха після того, як ми прожили разом вісім років, як я народила для її сина дитину, а для неї онука досі мені не довіряє. Невже я хоч раз дала привід в собі сумніватися. Я завжди ставилася до неї як до другої мами. В усьому питала неї поради. Ми навіть ім’я для сина обирали разом з нею. А тут я побачила, що вона мені не довіряє. Та хай там мені. Але ж онукові. Хай там як в нас з чоловіком, він же все одно залишиться онуком.
Кілька днів я не могла зібратися з думками, щоб пожалітися чоловікові. Та коли нарешті змогла йому пояснити причину свого незадоволення, то була шокована. Виявляється він про це знав. Його мама йому все сказала. Це було зроблено спеціально. «Розумієш, їй так спокійніше» – все що він зміг на це сказати. І як мені після таких слів починати робити спільно з чоловіком ремонт у квартирі, в якій я не маю жодного права голосу.
Я не знаю що робити. Вони поводять себе зі мною наче з чужою людиною. Це так неприємно. Я більше не відчуваю себе частиною родини, а до чоловіка з’явилася недовіра. Що йому заважає мене покинути та вигнати з квартири. Ніколи не думала, що зіткнуся з такою проблемою. Подруга порадила піти до юриста та все вияснити. Але боюся, що після такого в нашому шлюбі більше не буде ніякої віри один до одного.
