Моя свекруха – жінка душа. Вона дуже добра, розумна, інтелігентна, чутлива. Коли щось треба, завжди йде нам назустріч. І, що важливо, не пхається у наші справи. Не рахує наших грошей.
Проте нещодавно в неї трапилося Heщастя – несподівано не стало її чоловіка. І жінка втратила цікавість до життя. Перестала доглядати за собою. Не прибирає в хаті. Нічого не готує. Одним словом, зайшла в себе.
У неї зникла усмішка з лиця. Вона нагадує мені амебу. Сидить за столом і дивиться невідь куди. У неї нема бажання веселитися чи зайнятися якоюсь справою.
Перестала спілкуватися з друзями, сусідами і ріднею. Їсть, що під руку підвернеться, без апетиту. Одягається в одну і ту ж одежу, вмикає бува телевізор і дивиться крізь нього. Мені реально за неї стає страшно.
На вулицю виходить раз в тиждень, коли вже добре припече голод. Вийде, купить якісь сурогати, консерви, булки і знову сидить безвилазно вдома. У квартирі вже можна впасти, але вона цього не бачить.
Її син не цікавиться життям матері. Я вже не один раз йому натякала, що треба щось робити. У неї – депресія. Що далі, то гірше. Без сторонньої допомоги вона не справиться, але йому байдуже.
За можливістю я забігаю до неї, приношу щось поїсти, намагаюся її розговорити. Але вона мовчки дивиться на мене. Часом до їжі навіть не торкається впродовж дня. Або запарює собі «Мівіну». Це тепер її основна їжа.
Я запропонувала їй допомогти прибрати квартиру, однак свекруха відмовилася. Сказала, що справиться сама, щоб я не втручалася у її справи.
У неї почалися проблеми зі здоров’ям. Вона не вчасно приймає ліки – забуває. Стала зовсім кволою. Я не знаю, як допомогти свекрусі. Самотужки я не справлюся. Чоловік не звертає на це уваги. Що робити далі? Не знаю.
