Свекруха про те знала, але звинувачувала в усьому Олесю. Сказала, що від хороших дружин наліво не ходять. Невістка мовчки вислуховувала докори й ледь стримувала посмішку, бо її свекор також не з вірних чоловіків. Виходить у них зі свекрухою таки є дещо спільне – обоє погані дружини, раз чоловіки шукали втіхи в обіймах інших

-А що це Наталко ти собі надумала? Мені вже люди донесли, що сина мого хочеш покинути та втекти. Він же через тебе від навчання відмовився, в селі залишився, а ти так йому віддячуєш? – з порогу почала сварку Валентина Іванівна.

-Ато ви, мамо, не знаєте, що у нашій сім’ї відбувається? Я вже втомилася очі в землю ховати, коли вулицею йду, бо перед людьми соромно. Він же жодної спідниці не пропускає й не просихає. Хіба ж я залізна? – не втрималася Олеся.

-Вісімнадцять років тебе все влаштовувало, а тут очі відкрилися, чи може знайшла якого? – не вгамовувалася жінка.

-Вам яке діло? Все одно мене не любили й в сім’ю не прийняли. От тепер радійте, що позбудетеся.

Олеся не хотіла більше сперечатися з мамою свого невірного чоловіка. Натомість продовжила пакувати валізу та збирати свій одяг. Вона розуміла, що потрібно було зробити це того дня, коли вперше застукала чоловіка з іншою у їхньому ж ліжку, але побоялася та й Вадим обіцяв, що більше не зраджуватиме.

Брехав і не червонів, а вона звикла жити, закриваючи очі на походеньки чоловіка. Терпіла заради сина, не мала куди йти з малою дитиною на руках, а покидати Назара напризволяще з недолугим татом та злою бабусею не могла.

Починалося все так добре. Вадим із хлопцями приходив у їхнє село на дискотеку. У клубі вони й познайомилися. Далі почалося – квіти, подарунки, побачення. На першому курсі Олеся дізналася, що вагітна. Розповіла батькам, а вони наказали обирати між дитиною та ними. Вадим не розгубився, запропонував одружитися й забрав вагітну дівчину до своїх батьків.

Обоє взяли академічну відпустку, але так і не продовжили навчання. Життя зі свекрухою було гірким, як полин. Олеся кожного дня працювала як проклята, але все одно не могла догодити Валентині Іванівні. Стало легше, коли вдалося купити свою хатину. Не встигли вони пожити, як Вадим почав скакати в гречку. Наче пороблено.

Свекруха про те знала, але звинувачувала в усьому Олесю. Сказала, що від хороших дружин наліво не ходять. Невістка мовчки вислуховувала докори й ледь стримувала посмішку, бо її свекор також не з вірних чоловіків. Виходить у них зі свекрухою таки є дещо спільне – обоє погані дружини, раз чоловіки шукали втіхи в обіймах інших.

Працювала Олеся на ФАПі. Хоч освіти не мала, але вдалося закінчити курси лікувального масажу. Люди приходили, не скаржилися, казали, що вона має золоті руки.

Може так би й до кінця своїх днів терпіла та трапилася нагода докорінно все змінити. Назар виріс, навчається, додому майже не приїжджає. З Вадимом навіть не має про що поговорити. Він тепер з жінок на  горілку перемикнувся. А Олесі подруга дитинства написала. Заміж вийшла за іноземця, живе приспівуючи й шукає собі хатню робітницю. Коли почула про важке життя подруги, вирішила запропонувати роботу й забрати до себе. Олеся погодилася, не роздумуючи. От тепер збирає валізу й навіть не думає про те, аби залишитися. Вадимові байдуже, а Валентина Іванівна прийшла її соромити. Добре, що вона вже вийшла з того віку, коли думала про те, що скажуть інші. Зараз треба думати про себе й сину допомагати треба. Зі своєї зарплатні нічим не зарадиш.

Шість років Олеся жила за кордоном. В Україну прилітала не часто, лише для того, щоб з сином зустрітися й грошей йому передати. Останнього разу прилітала на весілля, з невісткою й сватами познайомилася. Свято дітям оплатила та ще й дала кругленьку суму, щоб був перший внесок за квартиру. Назар вдячний, цілує матір руки та обіймає.

Колишній чоловік не змінився. Він навіть не помітив присутності Олесі на весіллі сина. А от Валентина Іванівна кидала в її сторону злобні погляди, сповнені ненависті. Жінка на неї не зважає. Вона радіє за сина й чекає слушної нагоди, щоб розповісти Назарові про свого нового чоловіка та запросити їх на своє весілля. Хто знав, що ближче до старості вона зустріне того єдиного й буде по-справжньому щасливою.

Оцініть статтю
Дюшес
Свекруха про те знала, але звинувачувала в усьому Олесю. Сказала, що від хороших дружин наліво не ходять. Невістка мовчки вислуховувала докори й ледь стримувала посмішку, бо її свекор також не з вірних чоловіків. Виходить у них зі свекрухою таки є дещо спільне – обоє погані дружини, раз чоловіки шукали втіхи в обіймах інших