Коли вийшла заміж, тривалий час жили разом зі свекрухою. У нас не було власного житла. І цей період був для мене справжнісіньким пеклом.
Усім удома заправляла свекруха, а сама абсолютно до нічого не прикладала своїх рук. Приготування їжі, прибирання помешкання, догляд за домашніми рослинами, прання, миття вікон, організація свят – усе лягало на мене. А я ще на той період працювала. Окрім того, у моєї свекрухи ще була дача. То вона всі вихідні мені мозок виїдала, що я маю там усе саджати. У мене не те, що нехіть до роботи на землі, а просто вже не вистачало сили займатися ще й дачею.
За рік я народила первістка – Андрійка. Дача тепер точно була не моя – дитина забирала море часу. Через півтора року у мене народилася донечка – Настя. Свекруха зовсім не змінилася у своєму ставленні до домашньої роботи і щодо мене. Лишень висиджувалася з сусідками і перемивала мені кісточки, яка я погана, нечепура, бруднуля й таке інше.
Бог послав нам трохи більше заробітку, і ми змогли купити собі власне помешкання. Я була на сьомому небі щастя. Усе – поневіряння в свекрушиній хаті закінчилися. Тепер я сама собі господиня.
Якби ж то! Свекруха приплелася до нас вже на третій день – сказала, що дуже сумує за внуками. Ми саме зібралися обідати і, звісно, її за стіл посадили. Вона наїлася і пішла, навіть не заглянувши в дитячу кімнату.
Однак опісля цього випадку почала приходити саме на час обіду. У мене появилася можливість вийти на роботу. Ми запропонували мамі, щоб сиділа з дітьми. Вона погодилася.
Так минув майже місяць. Мені виплатили першу зарплату. Лиш тільки мама взнала про це, одразу заявила, що я повинна їй заплатити за роботу. Отож, я майже всю першу оплату віддала свекрусі.
Чоловік дуже розізлився, коли дізнався про це. Так ми розсварилися зі свекрухою. Після цього випадку вона більше до на не приходить. А мені наче гора з плечей спала. Аж дихати стало вільніше.
Дітей ми віддали одразу в садочок. Вони добре влилися в колектив з перших днів. Я рада, що все так склалося. Мені так простіше і легше, адже не треба багато після роботи сидіти на кухні. Діти в садочку обідають, а я з чоловіком на роботі. І ніхто від нікого незалежний.
Не дарма кажуть: «Нема такого поганого, аби на добре не вийшло».
Як тепер живеться свекрусі – не знаю. Лиш би не втручалася в мою сім’ю.
