Коли ми з чоловіком розлучилися нашій донечці Маші виповнилося три роки. До розлучення ми довго йшли. Зрозуміли, що не зможемо жити разом, коли я була вагітна. Та обов’язок, щоб у дитини були мама і тато тримав нас разом. Виявилося, то не так вже й легко. Три роки ми намагалися бути батьками, та постійні сварки привели до того, що врешті решт ми розлучилися. Чоловік завіряв, що дуже любить донечку і хоче брати участь у її вихованні. Я не проти.
Ми домовилися, що він братиме Машу завжди, коли в нього буде вільна година. Я дозволяла ходити до нього додому. Адже живе наразі з мамою, то вона також буде спілкуватися з онукою. Так минув рік. Іван часто брав Машу на вихідні, навіть інколи залишалася ночувати в нього. Так було і того дня. Сказав, що Маша заночує в нього. Я погодилася.
Увечері зателефонувала моя мама, говорила, що Саша, мій брат, в нашому місті проїздом. Рано вранці виїжджає. Тому хоче бачитися зі мною і племінницею. Я сказала що скоро приїдемо. Сама зібралася і поїхала до Івана по Машу. Двері відкрила колишня свекруха. Вона здивувалася, побачивши мене. Я пройшла у квартиру, говорила, що ми з донечкою їдемо до моєї мами, Саша приїхав.
– А Іван де? – запитую.
– Та він вийшов у магазин, скоро буде. Ну добре, ідіть, щоб не запізнилися.
Свекруха швиденько випхала нас за двері. Я правда не здивувалася, так раніше завжди було. Коли дійшли на зупинку, Маша гукнула:
– Тату, тату, я скучила за тобою!
Я оглянулася. Іван ішов із жінкою, обіймаючи її. Коли побачив нас, зніяковів. Підійшов, обнімав доньку. Я не розуміла, чому між ними такий сильний зв’язок, неначе давно не бачилися. Маша пояснила мені, коли вже їхали в автобусі. Виявляється останнім часом чоловік забирав Машу, приводив до бабусі. Сам зникав до наступного дня. Приходив лише тоді, коли потрібно доньку відвести додому. А я думала, що між ними з донькою взаєморозуміння.
Наступного разу, коли Іван прийшов по Машу, я не дозволила. Сказала, нехай спілкується у моїй присутності. Якщо бабуся скучить, то вона знає де ми живемо. Можливо я не права, що так поступила. Але ж він хотів з донькою спілкуватися, а не бабусі кидати. Від тих пір йому не вірю. І розмови про те, що дуже скучає за донькою, пропускаю мимо вух.
