Ми з моїм чоловіком люди різного віросповідання. Я – християнка, він – мусульманин. Але це ніколи не заважало нашому коханню. Тому спокійно одружилися та жили щасливо. По правді кажучи чоловік не був мусульманином в прямому сенсі цього слова, адже мечеть він жодного разу в своєму житті не відвідував, традицій не дотримувався і знав всього лише одну молитву і то ту, яку знають всі мусульманські діти з малечку.
Коли народився в нас син, то в нас не виникало конфліктів на рахунок хрещення, адже чоловік не був проти. Але от свекруха була іншої думки. Як тільки вона дізналася, що ми будемо хрестити дитину в греко-католицькій церкві, одразу почала влаштовувати щоденні скандали, спеціально приходячи до нас додому.
Вона все твердила, що дитина, в якій тече мусульманська кров, буде приречена на погану долю та страждання, якщо провести таїнство хрещення по християнських традиціях. Вона щоразу дивилася на нас так, наче вона хоче спопелити нас своїм поглядом, за те що не хочемо послухати її.
І здавалося б, що раз вона так проти хрещення і захищає мусульманські традиції, то відповідно і людина вона глибоко віруюча, правильно ж? Але ні. Моя свекруха і іслам – це дві прямих, які колись перетнулися, а саме в момент весілля та народження сина і після смерті її чоловіка, який помер перед тим, як мій чоловік пішов до школи, і потім стали абсолютно паралельними.
Як тільки чоловік її відійшов у інший світ, свекруха перестала дотримуватися навіть найелементарніших правил та традицій, бо відчула власну свободу та незалежність. Тому її вчинки вкрай нелогічні та дивні для всіх, хто знає про цю ситуацію.
В кінці-кінців ми хрестили сина в греко-католицькій церкві. Єдине погане, що сталося після – це ми з чоловіком почали час від часу сваритися, але це були не сильні словесні перепалки. Переважно на фоні стресу через неспокійність нашого сина. Він з народження такий. А свекруха сказала, що більше ноги її в нашому будинку не буде. Зате тепер ми живемо в спокої.
