Чи погоджуєтеся ви з думкою, що господиня дому завжди повинна бути привітною та радісно зустрічати гостей, навіть якщо у неї немає на це ні сил, ні бажання? Я не можу сказати, що не люблю приймати гостей. Взагалі-то усі рідні та друзі вважають мене чудовою господинею й нарікань ніколи не було.
Нещодавно я вперше стала мамою. Пологи були важкими, мені робили кесарів розтин. Я ще не до кінця відійшла від операції та народження малечі, як у нашому домі зібралася рідня чоловіка. Вони приїхали аби привітати нас із поповненням.
Андрій зрадів, одразу заметушився, але швидко зметикував, що нічого не тямить у цій «жіночій» справі. Немає, щоб попросити про допомогу свою сестру чи маму, він залетів у нашу кімнату саме коли я годувала донечку й заявив, що я повинна швидко накрити на стіл, бо у нас гості.
-Ти нічого не помічаєш? – сердито запитала у нього, адже була шокована від заявки чоловіка.
-А ти не можеш погодувати дитину після того, як накриєш нам на стіл? – поставив він найдурніше запитання у світі.
-Не можеш! – гаркнула я до нього й наказала забиратися з кімнати.
Андрій розсердився, голосно гупнув дверима та вийшов. Маленька злякалася, розплакалася. У кімнату одразу прибігли бабуся та тітка. Вони не вигадали нічого кращого, як критикувати мене. Виявляється дитина плаче, бо я неправильно її тримаю й до грудей треба прикладати в іншій позиції.
Скажу вам чесно, після безсонної ночі й була на межі, тому й сказала, не подумавши:
-А мені здається, що дитина плаче через непроханих гостей, які сунуть свого носа, куди не слід.
Свекруха та сестра чоловіка переглянулися і як фурії вибігли із кімнати. Щось наговорили Андрієві, типу, яка в нього невихована та погана дружина й пішли собі. Чоловік влаштував мені розбір польотів, а я просто хотіла відпочити й подрімати хоча б годинку.
Не розумію, чому Андрій не розуміє елементарного. До прикладу, що я жива людина, яка потребує відпочинку та допомоги, а не робот, який може працювати день та ніч аби виконувати всі його забаганки. Мабуть, це просто звичайна неповага до дружини. Навіть не знаю, яке життя на нас чекає попереду. Можливо не варто було поспішати з народженням дитини? Хай там як, а донечка найцінніше, що є у мене і рада бути її мамою.
