Мене звати Наталія, з моїм чоловіком ми живемо вже 3 роки, нещодавно у нас родилася наша донечка… Здавалося б усе в моєму житті добре і відсутність постійних повчань збоку секрухи теж добре. Та насправді відсутність свекрухи в моєму житті є з одного боку добре, з іншого можна розцінити, як байдужість до нашої сім’ї.
Моя свекруха досить молода жінка їй 41 рік, вона багато чого досягла за своє життя. У неї два сина, які наразі турбуються про себе самостійно, дякуючи їй. Зі своїм чоловіком знайома зі шкільних років. Це було справжнє кохання. Коли старшому сину моєї свекрухи виповнилося 9 років вона стала вдовою. Нещасний випадок змінив її життя кардинально.
Вона мусила бути сильною і виховувати двох своїх синів. Вона працювала за своєю спеціальністю фінансистом. Протягом кількох років стала займати керівну посаду. Своїх хлопчиків забезпечувала по максимуму та з умовою, що з наступом повнолітнього віку вони працюватимуть та вчитимуться утримувати себе самостійно.
Хлопці старанно навчалися в школі і відповідально готувалися до вступу в університет, дуже вдумливо обирали свою професію майбутню професію, так як саме вона дозволить їм заробити на себе та свою майбутню сім’ю. Своїх синів свекруха ростила турботливим та сміливими, тобто справжніми чоловіками і власним прикладом завжди показувала, що не має нічого неможливого. Для того аби бути успішним потрібно докладати чимало зусиль та працювати над собою. Лише титанічна праця дозволяє зривати великі плоди.
Я вийшла заміж за старшого сина. Ще в студентські роки у вигляді почали зустрічатись і незабаром почали жити разом. По закінченню університету ми зіграли весілля, отримали подарунки від свекрухи у вигляді гарного відпочинку в Європі та допомогла з організацією весілля.
Брат мого чоловіка ще жив з матір’ю, так як навчався ще в університеті. Та всерівно був повністю самостійною людиною, так як працював вже на роботі і паралельно навчався. Він забезпечував себе повністю і будував плани на майбутнє. Так як розмови з мамою заставляли думати його про власне житло та особисте життя. Ні це не були нотації з боку свекрухи. Вона говорила завжди чітко і зрозуміло без прелюдй і зазвичай не повторювала двічі.
В нашій сім’ї нарешті народився синочок. Ми з чоловіком дуже раді цьому факту. Це було бажання нас обидвох. Свекруха приїхала до нас звичайно аби побачити онука, привезла багато різноманітних подарунків і все найнеобхідніше. Погостювала не дуже довго, побавила онука два дні та поїхала по своїх справах.
Знаю, що моя свекурха ділова жінка, а ще вона досить молода. Крім того нещодавно познайомилася з чоловіком який їй симпатизував. Вони разом їздили на відпочинок та проводять багато часу разом.
Одного разу ми зателефонували та попросили посидіти з нашим сином, сверкуха одразу сказала що їй не виходить. Попросила нам розібратись самим, так як ми можемо самостійно впоратись з будь-якими проблемами. Було ще одне питання, яке стосувалось коштів, нам необхідна була позика, яку ми хотіли попросити в свекрухи. Мої батьки не надто багаті і напевне не змогли б нам допомогти, тому чоловік звернувся до своєї мами, яка відмовила і в цьому проханні. Пояснивши тим, що ми дорослі люди і самі вирішуємо свої проблеми.
Мої батьки допомагають нам як можуть проте вони не мають достатньо фінансового забезпечення аби допомогти вирішити нам проблему пов’язану з позикою. не розумію свекруху, невже не можна допомогти рідному сину в тяжку хвилину. Тим більш до цього ми справді всі проблеми вирішували самостійно.
Чим зумовлена така її поведінка? Можливо це відсутність розуміння або ще гірше не бажання зрозуміти ситуацію яка склалася наразі? Не розумію що це за мати яка не може підтримати свого сина у важкі моменти?
Не дивлячись на те що я рада відсутністю свекрухи в моєму житті, інколи мені здається що така поведінка супроводжується звичайною байдужістю.
