Я вийшла заміж за Леоніда ще дев’ять років тому. Його матір мала крім нього ще двоє молодших синів, та всі вони вже знайшли своє місце в житті і мали свої сім’ї.
А от у мене із свекрухою стосунки складалися не найкращі. Не можу пригадати, щоб ми сварилися чи мали причини для якоїсь особистої неприязні. Та здається, що Руслана Степанівна недолюблює мене лише через ревність. Я розумію, що важко прийняти одруження свого найстаршого сина, який все життя був для тебе особливою опорою і підтримкою.
Багато спроб я зробила для покращення стосунків із свекрухою. Мене не покидала надія, що все ж колись ми зможемо полюбити одна одну і стати справжньою родиною. Я навіть була готова називати її матір’ю, якби вона хоч трішки краще стала ставитися до мене.
Та нічого не змінювалось і я просто опустила руки в боротьбі за прихильність. Попри всі негаразди я все ж вдячна цій жінці за чудового сина, що став мені ідеальним чоловіком.
Ще одна іскорка надії загорілась у мене після народження дитини. Тоді Руслана Степанівна частіше приходила до нас і, здається, навіть краще почала спілкуватися зі мною. Та все це закінчилося, коли діти з’явилися і в сім’ях інших синів.
Тим більше двоє інших дітей жили ближче до матері, а ми аж на окраїні міста. Навіть на свята ми були самі. Та найбільше ображало, що свекруха часто навіть забувала мене привітати з Днем народження. Або ж робила це навмисно.
Мені нічого не залишалося, крім того, щоб змиритися і жити далі.
Та от так трапилося, що не стало свекра і Руслана Степанівна впала в депресію. Стан здоров’я на нервовому фоні погіршився і вона перестала вставати з ліжка. І два улюблених менших сини з невістками перестали навідуватися до жінки.
І я здивувалась, коли свекруха покликала нас до неї на святкування Нового року. Я прекрасно знала, що готувати їй тяжко, тому всі страви зробила сама і хотіла привезти з тобою.
Крім нас більше ніхто не приїхав, тож ми повечеряли у вузькому колі. А потім Руслана Степанівна почала з нами розмову. Нібито вона розуміє, що потребує допомоги і пропонує нам переїхати до неї, доглядати її на старості літ. І будинок вона заповість нам.
Я довго не думала, відразу вирішила відмовитися від цього. Просто образливо, що стільки років свекруха не сприймала мене як людину, а зараз хоче, щоб ми кардинально змінили своє життя в її користь.
Вважаю, що молодші сини, які стільки років приймали дорогоцінну увагу, подарунки, любов і повинні допомогти матері доживати віку.
