Як не намагався Олександр умовити маму не перечити йому, вона не слухала. Говорила, що Маша йому не пара. Що вона з бідної сім’ї. І вищої освіти в неї немає. А вона Валентина Петрівна, не збирається вчити майбутню невістку. Та й невісткою назвати огидно те дівчисько, що тулиться до її синочка не може. Адже знайшла йому дівчину, Анжелу, доньку колишньої подруги, з якою зустрілися нещодавно.
Подруга розповідала, як вдало вийшла заміж, і наразі живе ні в чому не потребує. Має дочку, Анжелу, яку б хотіла видати заміж за гідного чоловіка. Валентина Петрівна зрозуміла, що це шанс пристроїти сина в надійні руки, і взялася діяти. Спершу пішла до Маші, наговорила їй всякого. Не забули сказати, що в Олександра з Анжелою відносини, і вони чекають дитину.
Від тих пір Маша зникла, на дзвінки Олександра не відповідала. А він у відчаї не знав де її шукати. А мама поруч, розповідає, що бачила Машу з іншим чоловіком, вони обнімалися. А коли дівчина побачила маму Олександра, відтоді й зникла. Мабуть, і заміж встигла вийти. Олександр вірив мамі, та хіба мама може зашкодити сину? От і він думав, що ні.
Одружили таки його з Анжелою. Та життя не складалося. Постійні сварки, непорозуміння. Щоб заїхати якомога далі, Олександр повідомив, що їде на заробітки. Від такого Анжела відмовитися не могла, відпустила чоловіка. Олександр поїхав у Київ. Знайшов роботу, житло, і вирішив більше не повертатися додому.
Машу зустрів випадково, в метро. Треба ж, який світ тісний. Все розповіли одне одному. Маша зізналася, що народила донечку від Олександра. Після слів його мами вирішила не перебивати його щастю. А виявилося зовсім інше.
Додому повернулися разом. Олександр розлучився з Анжелою, яка на той час знайшла собі іншого. Віднині він, Маша і донька живуть разом на найманій квартирі. До Валентини Петрівни Маша не ходить взагалі, і доньку не пускає. Як не просила пробачення свекруха, Маша не поступилася. Це вона винна, вкрала стільки років щастя, і донька народилася без тата. Так що є чому ображатися.
