Якось, одного суботнього вечора, коли ми з чоловіком повечеряли та проводили час разом. Було все спокійно, затишно і навіть романтично.
Але все в раз зіпсувалось, адже наш спокій зруйнувала свекруха, яка без запрошення заявилась до нас в квартиру. Вона знову якось зробила собі копію ключів від нашої квартири і тепер робить так регулярно.
Вона одразу залетіла до кухні. Там її не влаштувала одинока чашка у раковині. Далі вона побачила розселене ліжко в спальні, адже ми його наперед розстеляємо, щоб після перегляду серіалу у вітальні одразу лягти спати.
Потім їх не влаштував колір рідкого мила в дозаторі. Воно має бути білим, або рожевим, а я купила якесь недолуге синє. Вона таким мити руки не збиралася.
Але свекруха не зупинялась та почала порпатись в наших шафах. І випитувала яким я порошком все перу, а яким кондиціонером. Як часто прасую і чи додаю у воду в праску парфуми.
Я розгнівалася. Почала сваритись, мовляв, якщо вона вся така правильна, то чого ж веде себе настільки не виховано, вриваючись без стуку в чужу квартиру, лазячи по чужих шафах та навіть не роззувшись при вході.
– Я до свого сина прийшла! А ти тут не господиня, а бог зна хто! Орест! Розлучайся з нею! І шукай нормальну дружину!
Я вже не витримувала і випхала свекруху за двері квартири. Репетувала вона значно. А чоловік реготав.
– Вибач, просто це як в комедії було. Дякую, що зробила це нарешті. І давай поміняємо нарешті вхідні замки.
З тих пір свекруха ще намагалась своїми ключами відкрити двері квартири, але швидко зрозуміла, що вони більше не підходять. А знову вкрасти ключ і зробити дублікати в неї не вийде, бо в квартиру її більше ніхто не пускає.
