Між мною і свекрухою ніколи не було теплих почуттів. Чесно кажучи, мене це мало хвилювало, бо я виходила заміж не за неї, а за її сина. З Миколою ми живемо добре, можна навіть сказати «душа в душу». Спершу його мама намагалася влазити в нашу родину. Керувати та вимагати, щоб все робилося так, як вона сказала. «Я мудріша, краще знаю» – так вона нам заявляла. Тільки-но це почалося, ми одразу переїхали жити окремо.
Навіть життя на відстані не допомогло позбутися від її присутності. Тепер свекруха приходила чи не щодня в гості, але насправді вона являлася, щоб перевірити, яка ж з мене господиня вийшла. Скажу вам ревізор не так ретельно проводить свої перевірки, як свекруха нишпорить по моїй кухні.
Звичайно зауважень знаходилося безліч. Котлети смажу неправильно, борщ у мене виходить не такий смачний, як у неї. Найстрашніше – я не готую коханому пельмені. Зі слів свекрухи це величезна трагедія. Наче мій Микола без пельменів жити не може.
Потім вона перемикнулася на мої материнські вміння. Виявляється, я неправильно виховую своїх дітей. Дозволяю їм надто багато. «Ти їх балуєш, що ж тоді з них вийде?» Я не вважаю, що мої діти ростуть розбалованими. Так, я купую їм усе необхідне, на вихідні воджу у кіно чи дитячі кімнати, плачу за різні гуртки та спортивні секції – та це мій обов’язок. Хто ще дбатиме про них, якщо не рідні батьки?
Останньою краплею стало її втручання у мої фінанси. Так сталося, що у нашій родині більше заробляю я. Свій внесок у сімейний бюджет я роблю регулярно, але і про себе не забуваю. Ходжу у салон краси, роблю манікюр, часто відвідую масажиста. Свекруха сказала, що я егоїстична транжира, що витрачає гроші родини на вітер.
На її слова я уваги не звертаю. Спершу чоловік хотів було підтримати свою матір у цих докорах, але я швидко поставила його на місце. Гроші я заробила сама, тому можу ними розпоряджатися так, як мені здумається. А якщо мій дорогий хоче в чомусь дорікнути мені, то нехай спочатку навчитися заробляти більше дружини, а вже потім ставити мені якісь умови.
