Світлана повідомила, що знову вагітна, коли Марічці виповнився один рік. Мама Світлани відмовляла її.
– Куди вам другу дитину. Марічка зовсім маленька, тяжко буде.
– Мамо, я на аборт не піду.
– То добре, що погодки, разом виростуть. Потім легше буде, – встряв у розмову Євген.
– А підіймати на ноги хто буде? Ти з ранку до вечора на роботі, мені приходиться бігати до вас, думаєш легко? – жалілася теща.
– Я вас не змушую, – не спинявся Євген.
Такі перепалки все частіше чути в їхній квартирі. Валентина Володимирівна ніяк не могла змиритися, що скоро з’явиться друга дитина. Вона думала. Що зовсім скоро Марічка підросте, піде в дитячий садок, і їй, бабусі стане легше. Наразі чекають другу дитину. Знову Валентині Володимирівні крутись. У Світлани цього разу вагітність протікає важко. Вже декілька разів лежала на збереженні. В такі дні Марічка у бабусі.
А Валентина Володимирівна вже плаче. Їй п’ятдесят вісім років. Здоров’я зовсім немає. А Марічка потребує уваги. Поки чоловік прийде з роботи увечері, замість відпочинку, потрібно жінці поспішати приготувати вечерю, і на наступний день їду. Адже онука непосидюща, за нею тільки дивись. Може вскочити в якусь халепу. Та ще й прибрати, прати, і все це увечері. Неначе молоді роки згадує, коли точнісінько так крутилася, коли Світлана була маленькою.
Так тоді сама молода, все в руках швидко робилося. Наразі томиться Валентина Володимирівна, а жалітися немає кому. Чоловік підтримує, але ж говорить, то наша онука. Як не допомогти. І на роботу ходить. Адже один заробляє. Валентину Володимирівну скоротили на попередній роботі, іншої не знайшла. Кругом молодих запрошують, а таких, кому скоро на пенсію, не приймають. Ось так. Наразі дочка радіє, що в неї мама напохваті.
Як тільки в лікарню, не питає, чи вільна. Телефонує, щоб Марічку взяли до себе. А як мама себе почуває, то нецікаво. Нещодавно Світлану виписали з лікарні, та Марічку додому не поспішає забрати. Лікар говорив, щоб не підіймала нічого важкого, тому що може статися викидень. А Світлана дуже хоче другу дитину. Тим більше, що УЗІ показало дівчинку. Для Марічки сестричка.
А Валентина Володимирівна дні рахує, коли вже дадуть спокій. Весь час думає, чи це тільки в неї діти не можуть обходитися самі, чи іще є такі сім’ї?
