Світлана не пам’ятає, як її привезли до пологового будинку. Прийшла до свідомості в палаті. Спочатку не могла згадати де вона і що тут робить. Але потім пам’ять повернулася. Вона погладила живіт як завжди, але його немає. Спочатку злякалася. Як так сталося, що не пам’ятає нічого. До неї підійшла медсестра. Вона побачила, що Світлана прийшла до тями. З посмішкою повідомила, що хлопчики народилися здоровенькі.
Прийде лікар, огляне дівчину, і потім принесуть діток. Світлана потемніла з обличчя. Навіщо їй приносити, вона не хоче їх бачити. Добре, що діти здорові. Знайдуться прийомні батьки, яким потрібні діти. А їй Світлані вони не потрібні. Куди з ними піде? Ні квартири, ні чоловіка. А два хлопчики, без чоловіка не виховати. А їхній батько зник з поля зору Світлани, як тільки повідомила, що вагітна, та ще й близнюками.
Коли лікар Олег Сергійович зайшов до палати, де знаходилася Світлана, йому вже повідомили, що та дівчина хоче відмовитися від дітей. Він не поспішав заводити ту розмову. Потрібна делікатність. Лікар оглянув Світлану. Відмітив, яка красива жінка. А вголос сказав:
– Краса швидко зійде. Тому що сумління бути їсти із середини. Не можна кидати своїх дітей. Навіть коли здається, що виходу немає. Але він завжди є. Потрібно тільки подумати. Батьки живі?
– Живі, але я їх не знаю. Зростала в дитячому будинку. Квартиру, яку мені виділили, той чоловік, батько дітей, обманним шляхом продав. Мені нікуди йти. А дітей двоє. Що я робитиму?
Олег Сергійович задумався. Дійсно безвихідь. Але потрібно щось придумати. Чимсь зачепила дівчина лікаря. Нічого їй не сказавши, вирішив телефонувати своїй мамі. Останнім часом вона жаліється, що син мало приїздить до неї. Вона одна і немає з ким словом перемовитися. Та коли поселити тимчасово Світлану до неї, то часу думати про самотність не буде. Після зміни Олег Сергійович поїхав до мами. Потрібно умовити її на такий крок.
А Світлана тим часом писала відмову від дітей. Сльози застилали очі. Коли медсестра принесла годувати малят, закричала, щоб не приносили. Вона й дивитися на них не збирається. Наступного дня лікар підійшов до Світлани. Він розповів, що його мама з радістю прийме дівчину на деякий час. Потім вирішиться питання з проживанням. Але якщо кине дітей, все життя буде жалкувати про свій вчинок. Дівчина повірила, і в день виписки їхала зі своїми хлопчиками до мами Олега Сергійовича.
П’ять років по тому. Світлана готує святковий стіл. Миша і Саша швидко вдягаються. Скоро прийде тато. Він обіцяв повести їх на атракціони. А увечері прийде бабуся і вони святкуватимуть день народження. Світлана щаслива спостерігає за синами. Добре, що тоді Олег, теперішній чоловік дівчини умовив її не залишати дітей. Наразі вони бешкетують, чекають тата з роботи. П’ятий день народження вони святкуватимуть разом. Віра Ігнатівна, коли вперше побачила Світлану на порозі свого будинку, зрозуміла, тільки така жінка повинна бути дружиною її сина Олега.
