Скоро настане Новий рік. Для нашої родини це особливе свято зі своїм таїнством та унікальними традиціями. Останні чотири роки однією з такий традицій стало святкування цього свята у нас вдома. Рідня чоловіка приїжджає у гості на декілька днів. На мене, як на господиню, покладається уся відповідальність приготування святкових страв та розміщення гостей на ніч. Крім того, неначе «Попелюшка», я зобов’язана після всіх прибрати та перемити гору посуду.
Цього року я вирішила змінити сімейну традицію та попередила гостей, щоб прибували в гості зі своїм. Звичайно я теж готуватиму їжу, але буде набагато легше, якщо мені допоможуть. Склавши меню, я розіслала список всім господиням й попросила визначитися, хто що готуватиме.
Про свій вчинок я розповіла найближчій подрузі Марині. Це викликало у дівчини скептичну посмішку. «Не хочу тебе засмучувати, але з цієї затії нічого не вийде» – сказала вона мені.
Настала довгоочікувана дата. Нікуди не поспішаючи, я почала готувати страви до столу. Чоловік теж допомагав: пилососив у квартирі.
Зі своїм списком я впоралася дуже швидко, перемила після себе посуд й пішла наводити красу. Зробила маску для обличчя, накрутила кучері й почала гладити сукню. Раптом зателефонувала сестра чоловіка дізнатися як ідуть приготування. Коли я повідомила, що по-своєму списку зробила все, а решту чекаю від них, вона захлинулася в мовчанні.
Я зачекала декілька хвилин, коли її обурення мине й вона заспокоїться, а потім запитала чи все в порядку. Світлана сказала, що вони не сприйняли всерйоз мою пропозицію й ніхто нічого не готував. Потім додала, щ у мене ще є час на приготування, а якщо ні – то свята не буде. І взагалі від всієї цієї ситуації у неї розболілася голова й вона не знає, чи зможе прийти.
Через декілька хвилин мені зателефонувала інша рідня чоловіка й практично повідомила те ж саме. Деякі взагалі заявили, що якщо приходити на гостину з такими умовами, то можна взагалі залишитися святкувати вдома. Передзвонили усі, окрім свекрухи, то ж ми надіялися, що хоч вони з свекром приїдуть. З’явилися вони у зазначений час, правда без страв. Привезли з собою торт, шампанське й фрукти на нарізку.
Коли ми запросили їх до столу, свекруха обурилася, чому так мало приготовано:
-Олів’є, канапки й запечене м’ясо – це все на таку велику компанію? Сподіваюся, це просто твій новорічний жарт. Де інші страви, давай я допоможу тобі накрити на стіл? – запропонувала спантеличена свекруха.
-Немає що накривати. Це все, що я на сьогодні приготувала. Решту страв мали принести ви та інші гості – спокійно пояснила я.
Батьки чоловіка не довго затрималися у нас в гостях. Через хвилин 20 вони поспішно зібралися й відправилися додому, їм різко стало зле.
Ми залишилися самі з чоловіком, вперше за останні декілька років. Чесно зізнатися це був найкращий Новий рік у моєму житті. Я не стояла цілий день біля плити, не хвилювалася чи всім всього не вистачає, не турбувалася, де кого розмістити та як усім догодити. Та ще й не довелося цілу годину прибирати зі столу й перемивати гору посуду.
1 січня ми прокинулися вже після обіду. Щасливі, виспані в чистій прибраній квартирі. Чоловік розділив мій захват й зрозумів, що всі ці роки ми не святкували, а лише догоджали його рідні. Більше такого не буде.
