Мені було незручно нагадувати про своє прохання, тому я стала приносити сину банки з супом чи борщем як це було раніше.

Олег мій єдиний син. Чоловіка рано не стало, тож я тягнула все на собі. У мене великий життєвий досвід та я бажала своєму сину лише добра.

Коли Олег розповів, що зустрічається з дівчиною, то я була дуже цьому рада. Мені неодмінно кортіло з нею познайомитися. Світлана здалася мені милою та вихованою дівчиною. Не знаю, чи підготувала її мама до сімейного життя, але я вирішила, що неодмінно повинна їй допомогти, вона мені потім ще подякує. Тож з першого дня нашого знайомства я взялася встановлювати контакт з майбутньою невісткою для того, щоб навчити її всього. Кожного дня я телефонувала до Світлани та запитувала як пройшов її день.

На той момент Олег вже жив окремо від мене, він винаймав житло. Я попросила Світлану, щоб вона варила йому супи та борщі, адже моїй дитині щодня потрібно їсти рідке. Дівчина промовчала та я так і не зрозуміла чи виконає вона моє прохання.

Олег сказав, що вона йому не готує, я дуже здивувалася. Хіба ця дівчина не хоче вийти заміж за мого сина? Мені було незручно нагадувати про своє прохання, тому я стала приносити сину банки з супом чи борщем як це було раніше.

Через рік вони вирішили одружитися та я стала надіятися, що роботи у мене поменшає, лише потрібно як слід ввести Світлану в курс справи. Я вирішила це зробити вже після весілля, хай молодята поки насолоджуються безтурботним життям.

Після того, як молодята повернулися з весільної подорожі, я почала свою місію. Взяла з дому свої кулінарні книги, купила різного кухонного начиння та засобів для прибирання дому та з цим всім приїхала до Олега з його новою дружиною додому. Була субота, восьма ранку. Молодята ще валялися в ліжку. Я покликала Світлану на кухню та почала розповідати що як потрібно робити, а невістка запропонувала мені чаю та почала розігрівати куплену в магазині піцу.

Я зробила квадратні очі:

– А ти що, не будеш готувати сніданок?

– Навіщо, все вже й так готово. Я краще довше посплю у свій вихідний.

– Але ж Олег любить лише свіжу їжу, приготовану своїми руками.

– Ну якщо у нього є таке бажання, то я поступлюся йому місцем на кухні, хай готує.

В нашу розмову втрутився Олег, який в той час зайшов на кухню:

– О, як смачно пахне. Піца! Люблю піцу.

– Але вона ж з магазину, – здивувалася я.

– То й що?

Я зрозуміла, що я прийшла невчасно та попросила Олега провести мене до зупинки. Син погодився.

– Світлана тебе зовсім не любить, сину, я думаю, що ти зробив невірний вибір, – сумно сказала я.

– З чого ти зробила такі висновки, – здивувався Олег, – бо зранку ми їли піцу з магазину?

– Ну так, я собі ніколи такого не дозволяла. Ти ж пам’ятаєш, у нас зранку, то млинці, то омлет, то котлетки… Ти ж їх так любив.

– Тоді в магазинах не продавалося готової їжі. Так, я люблю смачно поїсти, але свою дружину я люблю більше та мені важливо, щоб вона була щаслива. Якщо вона в суботу зранку хоче поніжитися в ліжку, то я не вимагатиму від неї смачного сніданку, приготованого власними руками.

Я сіла в маршрутку та зрозуміла, що якщо син не підтримує мій задум зробити зі Світлани хорошу господиню, то й мені втручатися немає змісту.

Оцініть статтю
Дюшес
Мені було незручно нагадувати про своє прохання, тому я стала приносити сину банки з супом чи борщем як це було раніше.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.