**Світло в темряві**
**Розділ 1: Розрив**
Геть звідси, невдячна! кричала її мати, штовхаючи Маріанну до дверей.
Маріанна ледве втрималася на ногах. Погляд матері був сповнений ненависті, яка хвилювала гірше за слова.
Не повертайся! Бачити тебе більше не хочу! огризнулася вона, грюкнувши дверима.
Маріанна застигла на порозі, відчуваючи, як її серце розпадається на шматки.
Мамо, я брешу це він спробувала пояснити, але ніхто вже не слухав.
Її вітчим, пяний і огидний, намагався її зґвалтувати, а коли Маріанна розповіла матері, та навіть слухати не захотіла. На думку матері, донька просто заздрила її новому щастю. Тому й вигнала її без вагань.
**Розділ 2: Блукання**
Самотня, вона блукала камянистими вулицями шахтарського містечка, жебракуючи. Холодне повітря різало шкіру, а голод робив її слабкою. Чоловіки дивилися на неї брудними поглядами, особливо ті, що йшли самі чи гуртом. Вона знала такі найнебезпечніші.
Години тяглися повільно, а голод ставав нестерпним. Маріанна почувалася невидимою, наче світ про неї забув. Наближався День поминання, і вона не могла не згадати батька. Якось у їхньому домі пахло свіжими хризантемами й горіли свічки. Але цього року мати, звісно, нічого готуватиме.
**Розділ 3: Алтар**
З тим небагатим, що встигла схопити, коли її виганяли, зокрема, з фото батька вона вирішила зробити поминальний алтар. Набрала квітів біля дороги, наскребла трохи їжі сухих паляничок і підвялених фруктів і прикрасила невеликий куток під старим деревом. Присіла перед фото та, з розбитим серцем, розплакалася.
Тату, якщо любиш мене, забери мене з собою прошепотіла вона.
Вітер обіймав її, немов хтось невидимий гладив по голові. Виснажена, вона заснула біля алтаря.
**Розділ 4: Прозріння**
На світанку прокинулася. Голод не зник, тому, хоч їжа вже не мала смаку, вона доїла останнє. Потім знову пішла вулицями, шукаючи ще трохи серед сміття.
Раптом побачила матір. Та бігла до неї, ридаючи. Перш ніж Маріанна встигла щось зрозуміти, мати міцно обняла її.
Пробач мені, доню, ридала вона. Я не повірила тобі але минулої ночі я його побачила.
Маріанна не рухалася, все ще не довіряючи.
Я залишила його пити, як завжди а потім почула крики. Збігла вниз а він літав у повітрі, бився об стіни! Ніби ляльку його трясли! Він кричав: «Не вбивай! Я хотів зґвалтувати твою доньку!» А потім упав. Мертвий. Мати схлипнула. А потім я почула голос не з цього світу. Він сказав: «Іди та знайди свою дитину, інакше наступного року я заберу тебе».
Маріанну пронизав мороз, але гнів розтанув, коли вона побачила матір такою зламаною. Вони обнялися. У той момент вона вирішила пробачить.
**Розділ 5: Повернення**
Перш ніж зайти додому, Маріанна подивилася на похмуре небо, і сльоза скотилася по щокі.
Дякую, тату, прошепотіла вона. Я знала, що ти прийдеш.
У хаті було напружено. Тінь вітчима немов все ще лунала кутками. Маріанна здригнулася, але намагалася ігнорувати. Мати пообіцяла більше його не впустить.
Я поговорю з ним, рішуче сказала мати. Він більше не завдасть тобі болю.
Маріанна кивнула, хоч і злякано. Мати була слабкою колись, але тепер виглядала твердою.
**Розділ 6: Розмова**
Тієї ночі мати пішла говорити з вітчимом. Маріанна спостерігала здалеку, серце калатало. Хоча вона не чула всього, окремі фрази були достатніми.
Більше ніколи не підійдеш до моєї дитини! кричала мати. Якщо не підеш, викличу поліцію!
Маріанні стало легше, але тривога не зникала. Чи вистачить у матері сміливості?
Мати повернулася, схвильована, але рішуча.
Він пішов. Назавжди.
**Розділ 7: Поновлення**
Дні минали, і хоча рана ще не загоїлася, Маріанна з матірю почали відбудовувати стосунки. Разом зробили алтар, прикрасили його квітами.
Маріанна зрозуміла між ними все ще є любов. Мати помилялася, але й боротися вміла.
Робимо це разом, сказала мати, кладучи квіти. Щоб твій тато завжди був з нами.
Маріанна посміхнулася. Вперше за довгий час зявилася надія.
**Розділ 8: Свято**
На День поминання містечко ожило. Маріанна з матірю приєдналися до святкувань, згадуючи батька.
Сміх і сльози перепліталися, і Маріанна відчула себе сильнішою. Вона знала батько завжди буде поруч.
**Розділ 9: Мрії**
З часом Маріанна знову почала мрія
