Мамо Фаю, як тут? Ми ж із Антком проходили повз, ідемо з магазину, вирішили зайти, ще й тобі дещо купили, обіймала Юля свою не рідну, але дорогу матір.
Так вони й вирішили Фаїна Танасюк і Юля Лисенко будуть матірю та донькою. Фаїні вже під сімдесят, якщо точніше шістдесят шість. Життя її не було легким багато лиха, горя, сліз. Та тринадцять років тому Господь послав їй радість Юлю.
Тоді вона просто постукала у двері. Фаїна відчинила: на порозі стояла молоденька жінка, брудна, у синяках.
Заходь, серденько, заходь, жінка озиралася. Не бійся, я тут сама живу. Що ж з тобою сталося, доню?
На дворі стоїть осінь, рання, але вже сира, холодна.
Як тебе звати? питає Фаїна. Я Фаїна Степанівна, але можна й тіткою Фаєю.
Юля… тихо вимовляє дівчина, а потім ридає.
Поплач, дитинко, полегшає, говорить Фаїна, гладячи її по голові.
Вона дістає аптечку, перевязує подряпину на щоці, потім годує гарячою юшкою. Розпитувати не хоче нехай сама розповість.
Несподівано Юля починає:
Дякую, тіточко… Я дуже замерзла. Не знаю, скільки йшла цілий день. Це яка село? У темряві нічого не розгледіла. Просто впала біля ваших дверей…
Це Гута, каже Фаїна. А ти звідки?
Юля розповідає: жила з чоловіком у райцентрі, одружилися два роки тому. Він був жорстоким, бив її. Коли вона завагітніла вдарив ще сильніше. Вона втекла, але йти було нікуди вона сама з дитбудинку.
Доню, ну й натерпілася ти, зітхає Фаїна. Але в обиду не дам. Якщо хочеш залишайся. Я сама живу…
Так Юля й залишилася. Та незабаром народився син Антко. Фаїна допомагала з дитиною, любила його як онука, а Юлю як доньку.
Тітко Фаю, можна я тебе називати «мамо»? одного разу питає Юля. Адже Антко кличе тебе бабусею.
Звісно, доню!
Минули роки. Юля влаштувалася на роботу, розносила пошту. Разом із сином жили у Фаїни.
А потім у їхньому житті зявився Максим. Чоловік з Гути, добрий, працьовитий. Та його перший шлюб не вдався дружина не хотіла дітей. А тут він побачив Юлю скромну, добру.
ВихоЙому подобалася її скромність і дбайливість, тому одного вечора він зважився і зробив їй пропозицію, а Юля, порадившись із Фаїною, сказала “так”, і тепер усе їхнє життя повне тепла й любові.
