Коли я поверталася додому з роботи, то на дворі вже почало сутеніти. Втомлена після важкого робочого дня з двома важкими пакетами пихтіла від злості, бо Юрко знову довів нашу машину до неробочого стану. Якщо мені не зраджує пам’ять, то ось уже три місяці, як він обіцяє затягнути її на СТО, але постійно знаходить відмовки. Найпоширеніша з яких: «Де я тобі візьму грошей?»
Усе в нашому подружньому житті зводиться до грошей. Я працюю на роботі з восьми до восьми, на вихідних прибираю у торговому центрі, щоб мати додатковий заробіток. Свою зарплатню витрачаю на комунальні послуги, купую продукти, одягаю дочку й оплачую гуртки Діанки. На що витрачає свої гроші чоловік? Цікаве запитання на яке я не можу дати однозначної відповіді. Каже, що він вкладає в машину, але ви вже почули в якому стані наша машина, тож останні кілька місяців Юрко викидає зарплатню в порожню яму.
За усіма цими роздумами я не помітила, як прямісінько переді мною виросла гора м’язів. Щоб побачити обличчя незнайомця мені довелося запрокинути голову назад.
-Не годиться такій гарній жінці носити важкі пакети. Дозвольте я вам допоможу – не очікуючи на відповідь чоловік вирвав з моїх рук пакети й пішов уперед.
-Ей, шановний! – я оббігла незнайомця й перекрила йому шлях, якщо це взагалі було можливо. – Мені не потрібна нічия допомога. Віддайте мені мої пакети й будьте здорові!
-Я так не думаю, Юліє. З таким чоловіком допомога якраз таки потрібна.
На мене ніби вилили відро холодної води, тілом пробіглися мурахи.
-Звідки ви знаєте як мене звати? – запитала стишеним голосом й більше не насмілювалася дивитися на незнайомця.
-Я багато чого про тебе знаю. До прикладу, що заміж ти вийшла точно не вдало. Твій чоловік мені заборгував й кудись зник. Я не люблю коли так вчиняють. Як думаєш він зараз вдома?
Мовчанка. Я не відповідала, чи то через страх, чи то якусь відвагу.
-У тебе на відміну від Юри, є яйця. Мені це подобається – вперше за нашу розмову чоловік посміхнувся й тієї миті не здавався таким небезпечним.
-То може разом зі сміливістю ти знайдеш ще три тисячі доларів?
У мене серце впало в п’ятки.
-Три тисячі?! – перепитала я. – Де ж я візьму такі гроші?
-Ти знала, що він грає? – запитанням на запитання відповів чоловік.
-Дізналася уже після весілля – зізналася я.
-Тоді чого не покинула?
-Через дитину. Не хотіла, щоб дочка росла без тата.
-Значить заради дитини. Розумію, ти про себе взагалі не думала. Знаєш, Юле, зазвичай я передаю «привіт» своїм боржникам через їхніх рідних, скажімо, щоб попередити востаннє, але мені дуже не хочеться псувати твоє красиве обличчя. Скажи Юрі, щоб завтра до мене зайшов й припиняй носити такі важкі пакети. Можеш йти
-А пакети? – перепитала я.
-Мої люди завезуть. Адресу я маю.
Додому я не йшла, а летіла. Серце готове було вирватися з моїх грудей, а руки тремтіли. Я хвилювалася лише за доньку, але коли побачила, що Діана спокійно робить кроки заспокоїлася.
Юра лежав на дивані перед телевізором й навіть не повернув голови у мій бік.
-Мені ще довго чекати на вечерю? – викрикнув зі своєї схованки, повільно підіймаючись. Чоловік вийшов на балкон, курити, а я слідом за ним.
Не встиг Бра відкрити рота знову, як отримав добрячого ляпаса.
-Ти здуріла чи що?
-Тобі привіт передавали, люди, яким ти заборгував три тисячі доларів. Ти ж клявся, що покинув, обіцяв, що більше не будеш заради дочки – моє тіло тремтіло, емоції взяли верх. Я почала колотити чоловіка кулаками, а він навіть не заступався.
-Пробач, не втримався.
-Оце і все, що ти можеш мені сказати? – кричала я не своїм голосом, а потім побігла до нашої кімнати збирати речі. Сказала Діанці, що ми їдемо у невеличку подорож й попросила зібрати лише найнеобхідніше. Вирішила, що поки все не владнається, ми з дочкою поживемо у моєї тітки в селі. Що буде з Юрком та як він збирається розраховуватися я не знаю й знати не хочу. Рішення остаточне – подаю на розлучення.
