Олексій зупинив «Богдан» біля торгового центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який змінився дощем, а за ніч підморозило, подув холодний вітер, і сніг перетворився на нерівну крижану кірку, по якій ковзалися перехожі.
Завтра мамі день народження, а з покупкою подарунка Олексій затягнув до останнього. У великому магазині напевне знайдеться щось гарне.
Він вийшов із машини, і перший же порив вітру розкрив його куртку, відкинув один кінець шарфа за спину. Притримуючи полотнище куртки, він замкнув авто й крокнув у бік будівлі, як раптом посковзнувся і ледь не впав. Лід ще не встигли посипати реагентами чи піском, а на ньому були модні черевики без протектора.
Ледачими зусиллями він дістався до дверей, увійшов у торговий центр і з полегшенням зітхнув. Напрямився було до відділу шарфів, але згадав, що вже дарував мамі хустку минулого року.
— Олєк, привіт! — почув він радісний вигук біля вітрини ювелірного магазину.
Поряд стояв Грицько, його давній найкращий друг, а виявилося — і єдиний.
— Дивлюся, ти чи не ти. Скільки ж ми з тобою не бачились? Виглядаєш чудово, одягнений зі смаком.
— Привіт. Я тільки що приїхав, — зніяковіло й трохи провинувато сказав Олексій.
— А я тебе згадував недавно. Давай сядемо десь у кав’ярні, — запропонував Грицько.
— Та я за подарунком заїхав, — відповів Олексій.
— Постривай, Надії Степанівні ж скоро день народження, так?
— Невже пам’ятаєш? — пожвавився Олексій. — Завтра. Затягнув до останнього, ось і приїхав…
— Гаразд, вибирай, не заважатиму. Я вже все купив, — Грицько показав на пакети в руках. — Але щоб на днях зустрілися, добре? Ось, візьми. Чекатиму. Не подзвониш, з-під землі дістану, — пообіцяв він і простягнув Олексію візитку.
Вибираючи матері сережки, Олексій усе думав про несподівану зустріч, докорячи собі, що поводився якось нервувато, ніби не дуже й зрадів Грицькові. Та ні, ще як зрадів! Просто збентежився від несподіванки.
Він обрав сережки, простягнув картку для оплати й із подивом помітив Грицькову візитку. Ого, заступник директора будівельної компанії «Новий дім».
— Ой, вибачте, — Олексій зрозумів, що касирка терпляче чекає, покОлексій посміхнувся, дивлячись на візитку, і зрозумів, що найкращий подарунок для мами — це не просто дорогі сережки, а новий початок старого друга.
