Ненависть
Ярослав вийшов із офісного будинку й автоматично попрямував на стоянку, але згадав, що вчора відвіз машину до автосервісу. Спочатку роздратувався, а потім подумав, що це навіть добре. Їхати в годину пік у душному переповненому автобусі не хотілося, тому він пішов пішки. Непокоїло лише швидко темніюче небо. Чорна хмара насувала на місто, обіцяючи бурю та зливу.
Ярослав із кожним кроком поглядав угору. Десь далеко гримнуло. Він знав, що тут десь є кав’ярня, що їздив повз неї щодня, але ніколи не заходив. Прискорив крок.
Коли він майже добіг до дверей, з неба впали перші важкі краплі. Він ледве встиг схопитися за ручку, як над головою розірвався грім, від якого затремтіла підлога. На вулиці злилася густа завіса дощу.
Усередині було сухо і затишно. Він оглянувся й побачив вільні столики. Двері відчинилися ще раз — увірвалися гуркіт грози та дві дівчини. Ярослав швидко сів за один із столиків. Кав’ярня оживала: люди тікали від непогоди, обговорюючи розгул стихії.
Підійшла офіціантка — висока, з суворим поглядом. Поклала перед ним меню й уже хотіла піти, але він спинив її.
— М’яса без гарніру, простий салат і каву, — коротко сказав.
Вона щось записала, забрала меню й пішла до інших відвідувачів. Роботи додалося, тому вона поспішала. А за вікном лютував потік води.
Бармен додав гучності, заглушуюши дощ музикою. Ярослав чекав на замовлення, тішачись, що вчасно сховався, що застряг тут, що не мусить повертатися додому й виправдовуватися перед дружиною за запізнення.
Він одружився вісім років тому з жвавою гарненькою Оленою. До весілля все було чудово, як і перші місяці спільного життя. А потім Олена раптом змінилася. Її подруга вийшла заміж за бізнесмена, і Олена почала відчайдушно їй заздрити. Тепер мріяла лише про хутра, діаманти та пластичні операції.
— Лено, навіщо тобі це? Ти ж гарна.
— А стану ще кращою! — заперечувала вона.
То їй не подобався ніс, то губи, то груди.
Ярослав намагався відговорити її від операцій. Казав, що силікон не зробить її вродливішою.
— Ти так говориш, бо в тебе немає грошей, — ображалася Олена.
Про дитину вона й слухати не хотіла.
— Потовстію — ти мене розлюбиш. Ось коли зароблятимеш як слід, тоді й поговоримо.
Ярослав не сперечався — він любив її. Друг із університету давно кликав його до справи, обіцяв золоті гори. Він ризикнув, пішов працювати до нього. Спочатку все було добре. Навіть змінив батьківську машину — купив б/у, але класом вище.
А потім все звалилося. Спочатку податкова знайшла порушення, заблокувала рахунки. Бізнес замБізнес закрили, а Олега лишили роботи, і він зрозумів, що найбільшим його провалом було не те, що він втратив гроші, а те, що дозволив ненависті зруйнувати його життя.
