За своє життя я одружувався два рази. Перший раз, коли я познайомився з Вікою. В дівчину закохався з першого погляду. Маленька, тоненька, тендітна так і хочеться її захищати. Зустрічалися недовго, потім одружилися. Два роки ми не поспішали думати про дітей. Для себе хотіли пожити. Одного разу Віка потрапила в лікарню, простудилася. Лежала там два тижні. Я нарешті діждався, поки її виписали. Так погано вдома без неї.
Після лікарні, Віка почала розмови про малюка. Їй раптом захотілося відчути себе мамою. Тому вже через декілька місяців, ми раділи немов діти. Дружина вагітна. Я посилав її до лікаря, але Віка говорила, що встигне. Річ у тім, як тільки вона завагітніла, домовилися, що на роботу вона більше не піде, тому звільнилася. Все йшло добре. Я постійно запитував про походи до лікарні. Віка говорила, що в неї все добре, аналізи хороші.
Коли прийшов час їхати до пологового будинку, там на мене накинулися зі сваркою. Чому дружина не знаходилася під наглядом лікарів. Адже в неї слабке серце. Їй взагалі народжувати не дозволяли. Про що він, як чоловік думав, хоче загубити свою дружину? Все те я вислуховував з недовірою. Віка нічого такого не говорила. Та якби знав, не дозволив би народжувати. Або спостерігалися б в найкращій клініці. Але вже пізно.
Хлопчик народився здоровим, а Віку не спасли. Серце не витримало. Я не уявляю, як жити без коханої дружини. Сина спочатку нен авидів. Адже то він забрав життя моєї Віки. Потім усвідомив, так дружина бажала залишити після себе сина, щоб я не забував її. Тому, коли Володю виписали з пологового, я взяв маленький синій конвертик і пішов до таксі. Вдома друзі допомогли з ліжечком, візочком. Купили все необхідне. Декретну відпустку оформив на себе.
Почалися наші нелегкі дні удвох. З кожним днем я все більше любив свого синочка. Володя ріс спокійним хлопчиком, так що особливих труднощів із ним у мене не було. До трьох років на жінок взагалі не звертав уваги. Жив заради сина і пам’яттю про свою дружину. Коли зустрів Олесю, навіть не відчув нічого. Просто дівчина, вродлива. Ми зустрічалися доволі часто. Я розповів дівчині історію народження Володі.
Чим далі, тим більше думав про Олесю. Гарна дівчина, пощастить комусь. А сам поспішав на прогулянку з сином, щоб ненароком зустріти Олесю. Потім запросив на побачення. Все йшло зовсім по другому, ніж із Вікою. Тоді в нас було шалене кохання. Наразі все розмірено, спокійно. До Володі дівчина ставилася добре. Коли запропонував вийти за мене заміж, Олеся ні хвилини не думала, погодилася відразу.
Набагато гірше було з її мамою. Коли та побачила чоловіка з дитиною, накинулася на доньку, навіщо вішає ярмо на шию. А мене зненавиділа, що я тримаю її біля себе. Але ми все одно одружилися. Жили добре, Володя звав Олесю мамою. Але коли приходила теща, ми з сином намагалися піти з дому, поки вона гостює. Тим більше, що розмовляти з нею немає про що. Вона тільки обзиває мене, та з ненавистю поглядає на Володю.
Одного разу я захворів, та так, що прийшлося лягати в лікарню. Просив Олесю, щоб взяла відпустку, поки я не повернуся додому. Дружина завірила, що все буде добре. Адже Володя ходить в дитячий садочок. Увечері вона встигатиме по нього. Я надіявся, що так воно і є. Скоро мене виписали з лікарні. Олесі не сказав, вирішив влаштувати сюрприз. Купив квіти, і влаштувати романтичну вечерю. Адже дружина прийде з Володею, тому встигну.
Вже під квартирою почув як плаче мій син. Я рвонув двері на себе. Теща тримала Володю за руку і шльопала його. Син аж заходився від крику. Я пхнув її, забрав Володю на руки. Теща не втрималася на ногах і впала на спину. Хотіла кричати, але я показав синці на спині в дитини й спокійно їй сказав:
– Засуджу. Пішла геть із моєї квартири.
Жінка швидко підвелася і пішла, більше не сказавши й слова. У дверях вони зіткнулися з моєю дружиною. Але її мама мовчки пройшла мимо доньки. Коли пристрасті уляглися, Олеся розповіла, що того дня Володя скиглив зранку. Дівчина злякалася, щоб не захворів. Зателефонувала на роботу, відпросилася. Залишилися з хлопчиком вдома. Потрібно було купити продукти. В той час до неї навідалася мама. Вона й просила її посидіти годину, поки Олеся скупиться. Тому й залишила. Після того теща більше не приходила, не спілкувалася з нею й Олеся.
