Мені 37 років. Уже десять років, як я розлучений. Моя колишня зрадила мене, і пробачити її я не зміг. Тепер вона живе з тим чоловіком.
Вона тоді завагітніла від нього, народила й вийшла заміж. Після всього цього я волів не підтримувати контакт. Тому нічого не знаю про їхнє життя.
Я маю хорошу роботу й пристойну зарплату. Тиждень тому несподівано до мене прийшов мій колишній. Ми не бачилися багато років, тому я щиро здивувався. Мені хотілося сказати багато чого, але він перший заговорив. Розповів, що у його сина діагноз рак. Лікування коштує чимало. У них з дружиною таких грошей немає, тож він прийшов до мене.
Маю достатній запас нещодавно продав хату, яка дісталась мені від бабусі. Він дізнався про це й тому прийшов просити позичити гроші. Все для нього склалося якнайкраще, просто «щасливчик».
Я ще не вирішив, на що витрачу ці гроші. Хотів купити гарну машину, та спершу треба навчитися їздити а часу бракує. Сума значна, й мені не хочеться поспішати з розставанням із нею. Чи дав би він мені гроші, якби я захворів? Сумніваюся.
Ти хоч розумієш, як ми відчайдушно потребуємо допомоги! заявив він. А його дружина, як і він, ніколи не переймалася моїми почуттями. Колись без вагань проміняв мене на неї. Під час розлучення поділили все навпіл. Казав, що йому треба на нову сімю. Хотів навіть, щоб я йому квартиру віддала добре, що я її купив до шлюбу, це мене врятувало. Ох, який він був тоді нещасний! А тепер знову просить грошей, маніпулює почуттями!
Сказав, що принесе всі довідки, якщо я не вірю. Але мені документи не потрібні. Я навіть думати про це не хочу. Навіть якщо присягається все повернути. А після лікування сину ще потрібна реабілітація, це теж чимало коштує. Чесно я не дуже вірю, що щось поверну.
Чого б не звернетеся до банку? питаю його.
Все це я сказав йому прямо. Він закричав, запропонував стати на коліна. Але я не прагну його принижувати. Я просто не хочу його знати і бачити. Своє рішення він ухвалив багато років тому. Зрадив мене нехай сам тепер виходить із ситуації. Сказав, що прийде, коли я «охолону» і переосмислю все. Але мені думати тут нема про що.
Багато хто може подумати, що я жорстокий. Але я просто хочу сам вирішувати, що робити зі своїми грошима. Ділити їх з іншими не збираюсь. Після цієї розмови трохи не по собі, але допомагати їм не буду. Врешті-решт, кожен отримує свою розплату.
В цій ситуації я зрозумів: найбільшу цінність мають ті рішення, які ти ухвалюєш сам для себе. Не жертвуй своїм спокоєм і добробутом заради тих, хто одного разу тебе зрадив.
