Щось я зробила не так. Десь припустилася п0muлku, коли виховувала свого сина. Він kuнyв жінку, яка вагітна від нього. Я намагалася достукатися до нього, але він мене не слухав. Йому було байдуже на мою думку. Він діяв лише у власних інтересах.
Я допомагала Олі, як могла. Вона завжди буде моєю невісткою. Внучку я безмежно люблю. Вона мій сонячний промінчик в цьому страшному світі.
Іринка була в мене, поки мама працювала. Я не могла без сліз говорити з внучкою. Вона запитувала про татка. Цікавилася, коли він приділить їй увагу. Що я могла сказати дитині? «Твоя бабуся виховала погано сина, нікчемного батька, підробку під справжнього чоловіка» – навряд чи така відповідь гарна. Я брехала внучці. Розповідала про різні причини, через які люди розходяться. Намагалася переконати, що батько любить її, хоча я взагалі в це не вірила.
Оля завжди мені дякувала. Вона сприймала мене, як другу маму. Бідна сиротинка. Нікого в цьому цілому світі не мала. Потрапила до нас в сім’ю. Вона сподівалася все життя прожити в нашій родинні. Клянусь вам, я так само думала!
Син одразу почав «замітати сліди». Він не говорив своїм новим пасіям про колишню дружину та дитину. Хотів побудувати нове життя, з іншою жінкою. Аліменти платити відмовлявся. На роботі взяв довідку про липові доходи. Сам начальник домовився, щоб йому дали таку. Ви подивіться! Де не треба, чоловіча солідарність гарно працює.
Суд йшов чотири місяці. Син програв справу, але аліменти йому присудили маленькі. Тисячу гривень, якщо я правильно пам’ятаю. Мені було боляче знати, що син не хоче виховувати свою дитину. Навіть грошей давати не збирається.
Я взяла на себе обов’язки годувальника сім’ї. Знайшла непоганий підробіток на старості років. Майже все зароблене віддавала Олі. Допомагала не тільки грішми. Я часто водила Ірину в садочок, а потім – робила з нею уроки. Вона росла швидко, але питання про батька не припинялися. Він ніби був, а на справді – ні.
Глибоко в душі, я плекала надію на благородство свого сина. Сподівалася, що він одумається і почне займатися донькою. Цього не сталося. Він зробив дитину новій жінці, взяв квартиру в іпотеку і збирався грати весілля. Син прожив з Олею п’ять років в громадянському шлюбі. Одружуватися не думав. Тільки коли з’явилася Іринка, вони скромно розписалися в РАЦСі. Про покупку квартири навіть мови не було. Жили спочатку в мене, а потім – орендували житло.
На новій жінці він одружився через три місяці стосунків. В мене в голові це не вкладалося. Нормальні люди такого не роблять.
Якось я все таки не витримала. Запитала в сина, навіщо він цю «кашу варить».
- Мамо, це тебе Оля так вчить? Вона змушує тебе постійно мені мізки промивати? Скажи їй, що вона мені не цікава! Нехай займеться своєю товстою фігурою! Я бачу в неї купа вільного часу, раз вона постійно тебе налаштовує проти мене!
І це казав мій рідний син. Тобто, на його думку, розумні думки самі не могли прийти в мою голову. Обов’язково потрібно, щоб хтось мене налаштовував. Шкода, надзвичайно прикро, що я виховала такого сина. Хоча, якщо він таке говорить і робить подібні вчинки, то виховання взагалі відсутнє.
