Так сталося, що моя подруга Галя виховувала сина одна. Чоловіка не стало, коли малому був лише рік. Він загинув у ДТП. Отож, Галина Віддавала всю свою любов єдиному синові. Прагнула виховати в ньому справжнього чоловіка і люблячого сина.
Час збігає швидко. Не встигла вона отямитися, як Назар підріс і поступово ставав самостійним. Галина раділа за сина і тепер планувала влаштувати особисте життя. Вона почала зустрічатися з мужчиною.
Коли про це дізнався Назар, різко запротестував: «Вибирай: я або він!». Галина була заскочена такою його поведінкою. Аж ніяк не сподівалася на такий поворот.
Проте Галина не хотіла «рвати» стосунки з мужчиною, який їй насправді дуже подобався. «Допоміг» син, який якось встиг зустрітися з її мужчиною і наговорив купу всяких гидот. Останній зрозумів, що через Назара життя з Галею не буде і зник з життя жінки.
Що ж було робити Галині? Вона почала працювати, не покладаючи рук. І їй почала вдаватися кар’єра. Вона активно почала підніматися по кар’єрних сходинках. І через кілька років стала співзасновником компанії.
На двадцятиріччя Галя подарувала синові квартиру. Загалом вона як матір в нічому не відмовляла синові. Виконувала всі його забаганки. Але вимоги Назара з кожним роком зростали. У двадцять два роки він почав вимагати в матері машину. Хлопець не аналізував, що такі речі коштують чималі гроші і навіть не задавався питанням, звідки вони в його матері?
Окрім цього, Галина відчула, що в сина розвинулося споживацьке ставлення до неї. Але вона мовчала.
Одного разу я прийшла до неї в гості і застала таку картину. Син пред’явив матері список необхідних покупок. Матір , переглянувши його, запитала: «Може, купувати цього не варто?». На моє здивування і в моїй присутності Назар нагрубив матері.
Я не змогла змовчати і зреагувала на його нахабні репліки: «Чи ти знаєш, звідкіль у мами гроші? Чи ти заробив собі протягом життя бодай на шкарпетки або труси? Як ти смієш такою мовою спілкуватися з мамою? Навчися заробити собі бодай на буханку хліба, тоді зрозумієш ціну копійці!».
Назар не став хамити мені, лишень у відповідь голосно гримнув дверима. Тут я спохватилася: що ж скаже тепер мені моя подруга? Як я посміла виховувати її дитину? Тому відчула себе трохи незручно і сказала, що, мабуть, мені пора йти додому.
Галина схопила мене за руку і сказала, що вдячна мені за поучення сина. А то він останнім часом зовсім знахабнів, а вона самотужки не може поставити все на місце. Може, хоч зараз трохи задумається і почне цінувати те, що вона, матір, для нього заробила.
