Була заміжньою майже двадцять років. Виховувала разом з чоловіком двох синів. Я дуже поважала свого першого чоловіка як людину. У нас був однаковий світогляд. Ми майже ніколи не сварилися. Між нами завжди панувала злагода.
Так сталося, що у 45 років я повдовіла. Звісно, що це було великим ударом для мене. Адже двадцять років – це все таки великий відрізок життєвої дороги. Але у житті нічого не можна повернути назад чи відвернути невідворотнє.
Минуло трохи більше року і на моєму шляху появився інший мужчина. Між нами виникли почуття. Я вперше за життя зрозуміла, що таке кохання. Андрій відповів мені взаємністю і попросив моєї руки.
З Андрієм я почувала себе щасливою. Таких почуттів ніколи не переживала до того. Я вийшла заміж вдруге. Сини були вже майже дорослі. Старший уже працював. А молодший закінчував навчання в інституті.
Не думала, що через моє заміжжя виникне непорозуміння з дітьми. Старший син вислухав мене і був не проти того, щоб я жила разом із Євгеном. Так звали вітчима.
А от молодший син навідріз відмовився йти на якісь компроміси. Мої почуття його не хвилювали. І це при тому, що вітчим абсолютно не втручався в життя моїх синів. Він вважав їх цілком дорослими. Навіть навчання оплатив молодшому синові.
Врешті, я сказала, що вони можуть скоро одружитися і в них будуть власні сім’ї. А з ким тоді буду я?
Син мовчав. Він вважає, що я зрадила своїм вчинком батька. Коли б любила батька, то не виходила б так швидко заміж вдруге. Таким був його аргумент. Для сина я стала зрадницею.
Звісно, що мені прикро за таке непорозуміння. Але й відмовлятися від свого особистого життя я також не збираюся. Можливо, з віком син порозумнішає і зрозуміє, що в цьому житті не все так просто в стосунках. Що любов не вибирають – вона приходить сама, коли настане час.
А без любові життя одягається в сірі відтінки.
Однак збіг майже рік часу. Мій Юрась захистився і одразу виїхав з дому, зіславшись на те, що не бажає жити разом з чужою для нього людиною. Мені дуже прикро через те. Думаю, може, й справді я допустилася помилки, що знехтувала думкою синів і вийшла заміж. Я через заміжжя по суті втрачаю спілкування з сином. І як мені тепер бути? Не знаю!
