Я вже декілька років сама виховую сина та дочку. Мій к0лuшнiй чоловік втомився від своїх чоловічих обов’язків і вирішив піти від нас до молодої к0хaнкu. Наостанок сказав мені, нібито його нова обраниця набагато краща та молодша, ніж я, а ще з нею куди веселіше. Ще б пак, на ній не лежить забезпечення сім’ї, догляд за дітьми, а ще купа хатніх справ. Я не стала його тримати, чи тим більше просити повернутися, він доросла людина, здатна приймати самостійні рішення.
Так я залишилася з двома дітьми. Перший час було важко та незвично, а потім я швидко оговталася та звикла, що всі проблеми потрібно вирішувати самостійно. Тож тепер я намагаюся дати своїм дітям лише найкраще. Працюю від ранку й до вечора, тільки б син і дочка ні в чому не мали потреби та були, як і всі їхні однолітки.
Моїм дітям дванадцять та п’ятнадцять років. Скажу правду, в обох зараз непростий вік. Минулого тижня я втомлена повернулася з роботи та попросила їх допомогти мені прибрати у квартирі. Старшу доньку попросила замести в кімнаті, а сина – помити посуд, допоки я приготую вечерю.
Вони з обуренням в один голос заявили, мовляв, я не маю права заставляти їх щось робити по дому. Навіть навпаки – я зобов’язана створити комфортні умови для їхнього життя. Тут моє терпіння просто увірвалось. Я відповіла, якщо на те пішло, то їм не потрібні дорогі телефони та ноутбук, тож цього вечора вони повертають все мені. А знайти будь-яку інформацію можна і в бібліотеці. Також я не зобов’язана одягати їх у дорогий одяг, адже ніде не писано, що діти повинні виглядати стильно, головне – щоб їм було тепло.
Я ще навіть не закінчила до кінця свою промову, як син з дочкою мовчки взялися виконувати всю роботу, яку я попросила їх до цього. Звісно, що виховувати одній двох дітей та ще й підлітків – справа нелегка. Але якщо я від початку буду до них надто доброю, то з часом просто втрачу свою пріоритетність в їхніх очах.
У кого з вас діти-підлітки? Як вам вдавалося знайти з ними спільну мову?
