Кожної весни у пташок починається гніздовий сезон. Підростаюче покоління міцніше стає на лапки й вбирається в пір’я. Батьки неминуче розуміють, що настав час відпустити дитинчат у самостійне життя. Підштовхувати їх доводиться у прямому сенсі цього слова. Поки пташеня несміливо розгортає крила й намагається впоратися із польотом, мама з татом спостерігають та страхують. Навчившись польоту пташка розпочинає доросле самостійне життя.
Моє «пташеня» розправило свої крила ще у 22 роки. Семен тоді закохався та заявив нам з татом, що планує переїжджати на орендовану квартиру. Ми не були проти, адже розуміли, що син уже дорослий й цілком спроможний приймати самостійні рішення. Запросили дівчину сина у гості на знайомство.
Галинка нам дуже сподобалася. Така приємна та скромна дівчина. З розмови видно, що начитана, інтелігентна та вихована. Та й господиня хороша. Прийшла не з порожніми руками, принесла на дегустацію торт власної випічки. Ми такої смакоти ще не їли. За Семена можна було не хвилюватися, син у надійних руках.
Прожили молодята два роки. Ми все чекали, коли ж нам оголосять про майбутнє весілля, але син все відтягував, а коли ми запитували прямо, казав, що сумнівається. Бачте, йому здавалося, що Галя надто проста й незатійлива, тож життя з нею може бути нудним.
Причини невдоволення дівчиною ми так і не зрозуміли, але в стосунки сина не лізли. Минуло ще пів року, коли Семен з’явився на порозі нашого дому зі своїми речами.
-Ми розійшлися. Буду вдячний, якщо обійдеться без допитів. Не зійшлися характерами – оце й все, що він нам повідомив.
Хотілося зателефонувати до Галі й розпитати, що сталося, але я вирішила не втручатися, щоб потім не бути винною. Через одну свою знайому почула, що дівчина повернулася в село до батьків й у місті не з’являється. Може воно й на краще, якщо Семен сумнівався, то нехай Галинка знайде своє справжнє щастя.
Тим часом син закінчив навчання, але влаштовуватися на роботу не поспішав, а якщо щось і знаходив, то навіть не добував до кінця випробувального терміну. Все йому було не так, а умови праці не відповідали пропонованій заробітній платі.
Звісно, ми мали не одну серйозну розмову на цю тему, але Семен не зважав. Ще б пак, живе на всьому готовому, їсти дають, одежу перуть, за квартиру платити не потрібно. Не могли ж ми з чоловіком вигнати єдиного сина на вулицю.
Пригадую, що того дня я стояла в черзі до свого сімейного лікаря. Людей було багато, хтось сперечався, інші мовчки сиділи у телефонах. Я уважно вивчала стенди й помітила, маленьку дівчинку років 2, яка так само розглядала малюнки.
-Пивіт! – помахала дитина мені ручкою, а я посміхнулася й дістала зі своєї сумки шоколадну цукерку.
-Пригощайся! – простягнула малечі й лише після цього побачила Галинку, колишню дівчину свого сина.
-Галю, здрастуй! Як ти? – може це було й не правильно, але мені захотілося обійняти її, що я й зробила.
-Здрастуйте, Ніно Василівно! А от привела Владиславу на огляд, а то щось покашлює.
-У тебе така красива донечка! Скільки їй? – я бачила як Галя завагалася перш ніж відповідати, але Владислава випередила свою маму, крикнувши, що їй два з половиною.
Не потрібно було бути математиком аби все прикинути. Ця дівчинка – моя онучка, а ми навіть не знали. Я поглянула на Галину в очікуванні зізнання, але та відвела погляд.
-Це ж дитина Семена, правда? – обережно запитала, переводячи погляд на дівчинку.
-Це моя дитина! – якось різко відказала Галя й хотіла було піти, але я не дозволила.
-Чого ж ти не розповіла, ми б ніколи не відмовилися від вас – у моїх очах застигли сльози.
-Це не мене запитуйте, а свого сина. Він тому від мене й втік, бо дізнався про дитину.
Додому я поверталася не в собі від злості. Першим же ділом увірвалася в кімнату до Семена, він як і завжди вивалився на дивані й дивився телевізор. Така пасія мене взяла, що спірвала зі стільця ремінь й нагадала синові, що таке суворе виховання. Чоловік ледве вирвав ремінь з моїх рук.
-Ніно, та що з тобою таке? – кричав на мене Василь.
-Це не зі мною щось не те, Васю, це наш син геть совісті немає. Покинув Галинку вагітну, а нам навіть не сказав. Я сьогодні її бачила з малою дівчинкою, нашою онукою.
Семен зізнався, що Галя сказала правду. Він дійсно покинув її через вагітність, бо не хотів брати на себе таку відповідальність. Чоловік більше нічого не хотів чути, вигнав сина з дому, а я не заступилася. Настав час навчити наше недолуге пташеня літати.
