Моя невістка була доволі дивною жінкою. Щось в Марії мене насторожувало. Але у мене не було доказів. Артем був без пам’яті закоханий в Марію. А що ще матері потрібно Лише щастя сина.
Невдовзі у них народилося двоє дітей. Чарівні хлопчики близнюки: Іван та Богдан. До декрету Марія працювала на державній службі, займала доволі високу посаду. Таку роботу надовго не можна залишати, тож невістка домовилася, що її не буде лише рік. Тепер поставало питання хто ж буде доглядати за синами, поки Марія працюватиме. Я дуже хотіла їм допомогти. Уже 5 років, як я одна. Чоловіка не стало та мій дім опустів. Лише кіт Василь ділить зі мною мою самотність.
Якось Артем зателефонував до мене та попросив приїхати на розмову. Сказав, що моя сваха Тамара теж приїде. Мені стало дуже цікаво про що буде ця розмова.
З’ясувалося, що Марія зібралася повертатися на роботу та їй потрібна допомога з близнятами. Я відразу запропонувала свою допомогу. В минулому я працювала нянею в дитячому садочку та діти мене дуже сильно любили. Мама Марії не могла похизуватися таким же досвідом, але її бажання доглядати за онуками було не менше.
Невістка подякувала нам обом за ініціативу, сказала, що порадиться з Артемом та скаже своє рішення пізніше.
Я поїхала додому потай надіючись що Марія обере саме мене.
Через декілька днів зателефонував син та сказав, що Марія зупинила свій вибір на мені. Я дуже зраділа, проте разом із радістю у мене з’явилося занепокоєння з приводу того, що якщо я щось не так зроблю, то мені більше не довірять дітей. Мені було цікаво, чому Марія не доручила дітей Тамарі. Проте напряму запитувати про це я не стала.
Попросила свою сусідку доглянути за котом, залишила їй тижневий запас корму та поїхала до дітей. Тиждень пролетів непомітно та я поїхала на вихідні додому.
Я була задоволена тим, що мені довірили таку відповідальну роль та тепер я не буду такою самотньою.
Раптом у мене задзвонив телефон. Це був Артем. Тоді я подумала, що я у них щось забула і син телефонує мені, щоб про це сказати, або онуки за мною скучили та хочуть почути мій голос. Але я помилилась. Те, що він мені сказав, стало неприємною несподіванкою.
– Мамо, я такого від тебе не очікував. Якщо тобі так сильно потрібні гроші, то так і скажи, – почула я у слухавці.
– Не розумію про що ти, сину.
– Не кажи, що ти цього не робила. Марія мені про все розповіла. Ти взяла усі наші гроші. Як ти могла?
– Я нічого не брала, присягаюся.
– Нічого не хочу чути, щоб завтра гроші були у нас, зрозуміло? – сказав Артем та поклав слухавку.
Це зіпсувало мій день. Як син міг мені таке сказати? Це просто якийсь страшний сон. Та такого не може бути. Я поспішила поділитися своїм занепокоєнням з сусідкою та Анна припустила, що це Марія наговорила на мене.
– Та ні, не може ж вона бути такою зміюкою, – ніяк не могла заспокоїтись я.
Я лягла спати, надіючись, що те, що зі мною сьогодні відбулося, просто страшний сон.
Наступного дня Артем знову зателефонував до мене:
– Мамо, привіт. Ти правильно зробила, що віддала Марії гроші.
Оце вже щось новеньке. Мене навіть в місті не було, а я гроші віддала. Що за чудасія!
– Сину, я нічого не брала та нічого не віддавала.
– Знову ти починаєш? Невже не соромно обманювати свого сина. Та я не тому телефоную. Марія сказала, що ти вимагала гроші за свої послуги. Ти що, серйозно? Я думав, що ти погодилась нам допомогти безплатно, а ти гроші вимагаєш? Та ще й мою дружину образила? Мамо, я тебе зовсім не впізнаю.
Я вже хотіла заперечити, але син продовжив:
– Я не хочу з тобою більше спілкуватися та твої послуги нам більше не потрібні. Мама Марії тепер сидітиме з Іваном та Богданом. Не приходь до нас та не телефонуй. У тебе своє життя, а у мене своє.
Ні, ну це вже ні в які ворота не лізе. Мало того, що та нахаба двічі мене оббрехала, так ще й сина проти мене налаштувала. Я думаю, що Марія навмисне це все закрутила, щоб з чистою совістю довірити своїх дітей своїй мамі.
Шкода сина, з ким він живе…
