Нещодавно мій син подзвонив мені та заявив, що вони усією сім’єю переїдуть жити до мене, адже свою квартиру вони вирішили здавати в оренду.
Я шокована такою заявою, адже це: по-перше некрасиво от так заявлятись та класти перед фактом. Все таки це моя квартира, я тут живу і мені вирішувати кого я пущу в свою квартиру, а кого ні; а по-друге – я люблю самотність.
Так, мені подобається проводити час в тиші за цікавою книжкою, з котиком на колінах та чашечкою ароматного, солодкого какао. Багато хто вважає мене дивною та відлюдькуватою, але я просто інтровертка. В мене є друзі та подруги, з якими я проводжу час, я люблю посидіти з онуками, чи прийняти в себе вдома гостей. Але лише якщо це заплановано та по спільному бажанню.
Я вже старша жінка. Так, ще працюю. Так, це не вважаюсь дуже старою, але я хочу провести зараз своє життя в спокої. Мені достатньо було галасу від дітей, достатньо було галасу від чоловіка гуляки. Власне через його поведінку та постійні гучні пияцтва в нас вдома, ми і розлучились. Хоча в той час це було дуже соромно.
Якщо до мене переїде син зі сім’єю, то, я більш ніж впевнена, в нас будуть весь час сварки та непорозуміння. Так вже склалось, що ми з сином, після того, як він виріс, не можемо спокійно жити разом. Я завжди сварюся за зайвий шум, а він любить причіплятись до будь-якої дрібниці. Не так на нього дивлюся, не так до нього говорю, не під тим кутом ложку поклала. До невістки, слава богу, так не ставиться.
Так, я буду бачити своїх онуків щодня, але жити всім разом… Навіть якщо моя квартира велика і ми будемо всі мати місце, я не хочу, щоб мій звичайний розклад дня змінювали. Я не хочу, щоб в моїх речах хтось рився, чи чіпав мої речі. Я просто хочу спокою. От і все.
Я відмовила сину. Він був сильно розгніваним. Дуже сильно розгніваним. Навіть влаштовував скандал, на який сусіди викликали поліцію. Але все обійшлось. Ми більше не спілкуємось. Єдина моя підтримка тепер – це старша донька.
