До пологового будинку привезли породіллю. Начебто нічого особливого. Але народжуватиме трійню. Коли з Наташею розговорилася сусідка по палаті, виявилося, що перший раз народила двійню. Віра дивувалася, як рішалися народжувати знову? Адже двоє діток є, достатньо.
– У нас народилися дві дівчинки, говорила Наташа,- чоловік мріє про сина. Так і вирішили. Сина чекали, а виявилося троє. Хлопчики чи дівчатка, невідомо. На УЗД не побачили, крутилися дуже. Сподіваюся, що син з’явиться хоч один.
Після пологів Віра дізналася, що в Наташі знову три дівчини. Вона плаче, мрія чоловіка не збулася. Так хотіла подарувати йому сина.
В цей час Віра читала записку. По тому, як вона передивлялася, все більше хмурнішала. До речі, в неї народився син. Віра така щаслива, порадує свого хлопця. Шлюб узяти вони не встигли, домовилися після пологів відразу. І ось, прочитавши записку, повернулася до стіни й застигла. Лежала так до вечора. Ніщо не радувало, на запитання Наташі не відповідала. Сама не своя, змінилася.
Коли увечері принесли малят годувати, відмовилася навіть дивитися на нього. Наташа умовляла погодувати хлопчика, але Віра не реагувала. Лежала відвернувшись. Не проронила ні слова. На ранок, коли Наташа проснулася, Віри в палаті не було, як не було і її речей. Пізніше медсестра пояснила, що сусідка написала відмову від хлопчика і зранку пішла. Наташа не могла в таке повірити.
Коли прийшов провідати чоловік, вона розповіла про кинутого хлопчика. Не сміло запитала, чи не погодиться він щоб усиновити. Наразі син буде. Іван довго не думав. Наступного дня почав збирати документи на опіку над хлопчиком. Головне забрати додому, потім все налагодять. В назначений день Наташу виписували з чотирма конвертиками, три рожеві, один синій. Вони з чоловіком труднощів не бояться, лише б діти росли здорові, не хворіли.
