Тамара любила, коли все в житті йшло за планом. Вона вийшла заміж за чоловіка, якого завжди вимальовувала її уява, мала роботу, про яку мріяла та орендувала квартиру, як на картинці з Pinterest. До планування первістка також підійшла з усією відповідальністю.
Спершу вони з Артемом планували народжувати після того, як матимуть власну квартиру, але підрахувавши приблизні терміни, зрозуміли, що чекати довго доведеться. Зайнялися питання вагітності заздалегідь. Тома була у лікаря, пропила курс вітамінів, вирахувала овуляцію й уже через місяць зрозуміла, що вагітна.
Почувала себе прекрасно, багато гуляла на свіжому повітрі, виконувала усі рекомендації, вчасно здавала аналізи та їла багато фруктів. Дитина розвивалася, як книжка пише. Артем не пропускав жодного візиту дружини до лікаря. Майбутні батьки з нетерпінням чекали на своє чадо.
На сьомому місяці вагітності Тома пішла у декретну відпустку. Оформила усі необхідні документи й згодом отримала виплати. Сума була чималенька, усі гроші Тамара відкладала у скриньку й вирішила, що народжуватиме у приватній клініці. Вона вже наслухалася від подруг про «нещасні» випадки, які траплялися з породіллями під час пологів у звичайній лікарні, тож не готова була ризикувати. Тим більше, що мова йшла не лише про її здоров’я та добробут.
Поділилася своїми планами з Артемом. Чоловік дружину підтримував обома руками й не мав нічого проти пологів у приватній клініці. Так, ціна кусається й ці гроші можна було б витратити на щось інше, але дитина набагато важливіша.
Телефонували батьки з обох сторін, розпитували, що потрібно купити для маляти та чи є них гроші на лікарню. Артем розповів своїй матері, що Тамара отримала виплату декретних, тож грошей у них при достатньо й поки що нічого не потрібно купувати.
-Сину, мені якось незручно запитувати, але до пологів ще є час, то чи не могли б ви позичити нам з татом 40 тисяч. Так, знаю, сума чимала, але ми ванну в домі робимо. Думали, що вкладемося в бюджет та де там з такими цінами. Батько хоче кредит брати, щоб з усім розрахуватися, а я його відмовляю. Ми за два місяці все віддамо. Обіцяю!
Артем спитав дозволу у дружини. Хоч Тома й була проти, адже мала власні плани на свої ж гроші, відмовляти батькам було незручно. Тим більше це ж не чужим людям позичаєш, своїм. Якщо сказали, що за два місяці повернуть, то так воно й буде.
Минув місяць, батьки Артема мовчали. Тамара наполягла аби він сам зателефонував й запитав про гроші. Мама виправдовувалася, мовляв, зараз на роботі затримка із зарплатнею, але вони не забулися й все повернуть. Томі ця ситуація починала не подобатися. Раптом пологи почнуться раніше, де тоді їм брати гроші?
Ще через тиждень Тамара знову змусила Артема телефонувати до батьків та вимагати гроші. Знайшлася нова причина, а за нею ще одна. Дійшло до того, що Тома розхвилювалася так, що до вечора потрапила у лікарню, дитина народжувалася. Про приватну лікарню довелося забутися.
Хвала Господу, все минуло вдало. Тамара народила здорового міцного хлопчика. Назвали Святославом. На виписку приїхали батьки, цього разу з грішми. Перевели ситуацію, що склалася, на жарт та ще й похвалили себе.
-Добре, сину, що ми гроші вчасно не віддали, інакше таку суму б профукали ні на що – сказала мама Артемові, коли вони були наодинці.
Тома таких жартів не розуміла, вона сердилася на свекрів й вважала їх безвідповідальними людьми. Їм дуже пощастило, що все добре закінчилося, інакше був би грандіозний скандал. Хай там як, а після того, що сталося, Тома зарікнулася, що більше ніколи й нікому не позичатиме свої гроші. Артем її повністю підтримує.
