Сир тітки Олі
Ніхто вже й не пригадає, звідки взялася тітка Оля мамина подруга. Мені здавалося, вона існувала завжди, як сонячні затемнення, комахи в цукрі та Олег Винник. Тато вважав її агентом таємного світового уряду, закинутим у звичайне середовище для соціальних дослідів. Дід же був переконаний: тітка Оля пятий вершник Апокаліпсису, вигнаний із команди за надмірний запал. Навіть мама не могла чітко пояснити, як вони познайомились. Тітка Оля була наче той дивний ключ у звязці незрозуміло, навіщо потрібен, але викинути страшно.
У тітки Олі не було ні чоловіка, ні дітей, зате було море вільного часу. Такі жінки небезпечніші за епідемію. Залий її ноги в бетон, кинь на дно моря вона й там розгорне бурхливу діяльність, доки підводний світ не відростить кінцівки, щоб тікати на сушу.
Щодо комерційної жилки, у тітки Олі був комерційний тромб. Щороку вона занурювала нас у новий “проєкт”, і втекти від нього було неможливо навіть за кордон. У тітки Олі був закордонний паспорт, мультивіза, вона вільно говорила трьома мовами, але жодною з них не розуміла слова «ні».
Колись тітка Оля торгувала кубинською косметикою, від якої в мами виросили оксамитові вуса й зявилася стійка залежність. Потім вона вязала чоловічу білизну з синтетичного мериносу тут страждав уже тато. Вона обіцяла йому «кріпку чоловічу силу» й вимагала зворотного звязку після місяця носіння. Тато дав його через три дні. Кажуть, того вечора йому зателефонував Потап і попросив автограф.
Дідові теж доставалося. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення кишківника й нормалізації тиску». Діда потім тиждень показували у новинах, а ще місяць у «Прогнозі погоди», варто йому вийти на вулицю.
Було в неї багато ідей: мило ручної роботи з екстрактом борщу, корисні солодощі із кропу й будяків, вироби з вугря. Вона могла годинами говорити про користь і красу своїх продуктів, доки людина не починала зворотній процес еволюції й не ставала на чотири точки. Коли віра в Бога, науку й здоровий глузд відступала остаточно, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалася. Нам, як «близьким друзям» тітки Олі, «пощастило» більше за всіх: ми отримували безкоштовні зразки.
А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його до нас у всіх можливих агрегатних станах. Запах неможливо описати словами. Гадаю, наша квартира ще десять років не буде придатною ні для продажу, ні для оренди як, власне, і весь підїзд. Лише дід тішився: його більше не змушували прати шкарпетки й навіть хвалили за принциповість.
Сир був дивним. Він ламав зубці у тертки, вибухав разом з мікрохвильовкою й повністю випаровувався у духовці. Іноді нам навіть здавалося, що він нападав на інші продукти в холодильнику й перетворював їх на собі подібних.
Одного разу я спробував додати його до макаронів із кетчупом. На виході вийшов збагачений уран, і тепер нашій родині заборонено виїзд за кордон на сім років.
Мама просила потерпіти. Тітка Оля запевняла, що перший сир був невдалий, а наступна партія буде «бомбозна». Дідусь, почувши це, тиждень ходив із молотком і погрожував викреслити нас із заповіту, якщо хоч крихта сира потрапить у його тарілку. Татові було складніше він любив маму більше за життя (сам винен), тому вибору в нього не було.
А що до мене, тітка Оля сказала, що в сучасних дітях увесь періодичний таблиця, і я можу їсти шоколадки разом із обгортками. А замість крові в мене пальмова олія. А ось у неї натуральний продукт, запевняла вона маму, а про дідівський лічильник Гейгера, що зашкалював, говорила: «Він мені не авторитет!»
Але сталося диво. Сир виявився не таким поганим. Ми, звісно, вжили по літру сорбенту перед дегустацією й надійно укріпили всі біологічні виходи на випадок раптової розгерметизації. Але зі смаком нічого не можна було вдіяти, і на подив не знадобилось. Сир був дуже ніжним, вершковим, з ледь помітним пряним смаком і мяким горіховим відтінком. Мама нарізала бутербродів, тато додав сир до салату, і навіть дід, почувши запах із кухні, не погребував кількома шматочками.
Тітка Оля, здається, перемогла. Вперше в житті її слова не розходились із дійсністю, а проєкт отримав народне схвалення. Хоча лише мамі вона зізналась, що сир робив не вона, а її новий чоловік кухар ресторану, якого тітка Оля ледь не прикінчила на першому побаченні, нагодувавши «сирним супом». Чоловік три дні провів під капельницею, а отямившись, заявив, що прозрів. Між життям і смертю він зрозумів своє призначення: рятувати людство від ініціатив тітки Олі. Якщо їй щось «увібється в голову», він робитиме все сам, а їй дозволятиме привласнювати славу. Він навіть одружився з нею мабуть, з почутСхоже, існує лише два виходи: або весь світ звикне до хаосу тітки Олі, або вона з чоловіком колись приготують сир, який скасує закон збереження енергії й знищить Всесвіт.
