Сир тітоньчиної подруги
Ніхто вже й не памятає, звідки зявилась тітка Оля мамина подруга. Здавалося, вона була завжди як темрява, прусаки та Олег Винник. Тато вважав її агентом тіньового уряду, підосланим серед звичайних людей для соціальних експериментів. Дід був переконаний, що тітка Оля пятий вершник Апокаліпсису, вигнаний із команди за надмірне рвіння. Навіть мама не могла пояснити, звідки вони знайомі. Тітка Оля була наче той дивний ключ у звязці: незрозуміло, навіщо він, але викинути жахає.
У тітки Олі не було ні чоловіка, ні дітей, зате вдосталь вільного часу. Такі жінки небезпечніші за епідемію. Залий її ноги в бетон, кинь на дно океану вона й там розгорне бурхливу діяльність, доки вся підводна тварина не відростить кінцівки, щоб тікати на сушу.
Якщо говорити про комерційну жилку, то в тітки Олі вона перетворилася на тромб. Щороку вона засуджувала нас на новий проект, і втекти від нього було неможливо навіть за кордон. У неї був закордонний паспорт, мультивіза, вільно розмовляла трьома мовами, але жодною з них не розуміла слова «ні».
Колись тітка Оля торгувала кубинською косметикою, від якої в мами виросли шовковисті вуса та виникла стійка залежність. Потім вязала чоловічу білизну з синтетичного меріносу тут страждав уже тато. Обіцяла йому «кріпку чоловічу силу» і вимагала зворотного звязку після місяця носіння. Тато дав його через три дні. Кажуть, того вечора йому подзвонив Тіна Кароль і попросив автограф.
Дідові теж дісталося. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення кишківника та нормалізації тиску». Діда потім тиждень показували у новинах, а ще місяць у «Прогнозі погоди», варто було йому вийти на вулицю.
У тітки Олі завжди були ідеї: мило ручної роботи з екстрактом борщу, корисні солодощі з кропиви й чортовика, вироби з вюна. Вона могла годинами розповідати про користь своїх продуктів, доки людина не починала зворотний процес еволюції й не ставала на чотири кінцівки. Коли віра в Бога, науку і здоровий глузд відступала остаточно, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалася. Нам, як «рідним друзям» тітки Олі, «пощастило» найбільше: ми отримували безкоштовні зразки.
А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його нам у всіх можливих станах. Запах був неможливий. Гадаю, наша квартира ще років десять не буде придатна ні для продажу, ні для оренди як, власне, і весь підїзд. Лише дід зрадів: його більше не змушували прати шкарпетки і навіть хвалили за принциповість.
Сир був дивним. Він ламав зубці тертки, вибухав разом із мікрохвильовкою і повністю випаровувався в духовці. Іноді нам здавалося, що він нападав на інші продукти в холодильнику й перетворював їх на собі подібних.
Одного разу я спробував додати його до макаронів і полити кетчупом. На виході вийшов збагачений уран, і тепер нашій родині заборонений виїзд за кордон на сім років.
Мама просила потерпіти. Тітка Оля запевняла, що перший сир комом, а наступна партія буде «бомбічною». ПочАле коли той новий чоловік тітки Олі приніс свій сир, виявилося, що справжнє щастя це коли хтось вчасно зупиняє твої божевільні ідеї й дарує світу простий смак домашньої доброти.
