Сталося так, що у шість років я залишилася сиротою. Моя мати вже мала двох доньок і народжувала третю. Я досі памятаю, як вона кричала, як зібрались сусідки, як плакали, а потім голос матері зник назавжди
Чому не викликали лікаря? Чому не повезли до лікарні? Я ніколи не зрозумію. То через те, що село було глухе? Чи, може, дороги замело снігом? Відповіді нема, але ж причина була. Моя мати померла під час пологів, залишивши нас мене, сестру й новонароджену Наталку.
Після смерті мами тато зовсім загубився. Родичів у нас тут не було, усі жили на Заході, ніхто не міг допомогти йому з нами. Сусідки порадили татові швидко одружитися знову. І не пройшло й тижня після похорону, як він вже заручився.
Йому казали одружитися з учителькою мовляв, добра жінка. Тато пішов до неї, і вона погодилася. Мабуть, він їй сподобався. Він був молодий і гарний високий, стрункий, з темними, немов циганськими, очима.
Того ж вечора тато привів наречену познайомитися.
Ось вам нова мама!
Я розлютилася, відчуваючи гірку зраду. Ще весь дім пахнув мамою, ми носили сукні, які вона пошила й випрала, а тут вже нова мати Зараз я розумію його, але тоді ненавиділа обох. Не знаю, що вона думала про нас, але увійшла в хату, тісно тримаючись за тата.
Вони були трохи пяні, і вона сказала:
Кличте мене мамою і я залишусь.
Я шепнула сестрі:
Це не наша мама. Наша померла. Не клич її так!
Сестра розридалася, а я, старша, виступила наперед.
Ні, ми не будемо тебе так називати. Ти нам чужа!
Ого, яка смілива дівчинка! Ну що ж, тоді я не залишуся.
Учителька вийшла, а тато хотів іти за нею, але зупинився біля порога. Він стояв, похилившись, потім повернувся, обійняв нас і розплакався. Ми ридали разом з ним. Навіть маленька Наталка в колисці заходилась. Ми плакали по матері, а тато по коханій дружині. Але наш біль був глибший. Сльози сиріт однакові скрізь, і туга за матірю міжусобна, на всіх мовах. Це був перший і останній раз, коли я бачила тата таким.
Він залишився з нами ще на два тижні, бо працював у лісорубів, і його бригада мала вирушати в тайгу. Які були варіанти? У селі іншої роботи не було. Він домовився з сусідкою, залишив гроші на їжу, віддав Наталку іншій жінці і пішов у ліс.
Ми залишилися самі. Сусідка приходила, варили їсти, топила піч і йшла. У неї були свої справи. А ми цілими днями сиділи вдома холодні, голодні й налякані. Село почало шукати вихід. Потрібна була жінка, яка зможе прийняти нас, як своїх. Де таку знайти?
Після розмов виявилося, що у однієї селянки є далека родичка, яка знає молоду жінку. Її чоловік покинув, бо вона не могла мати дітей. Можливо, у неї була дитина, але вона померла, і Бог більше не дав Ніхто точно не знав. Знайшли адресу, написали листа й через тітку Зіну запросили її до нас.
Тато ще був у лісі, коли рано вранці Зіна увійшла в нашу хату. Так тихо, що ми не почули. Я прокинулася а в хаті хтось ходить. Так само, як мама: шелестить у кухні, а по хаті пахне млинцями!
Ми з сестрою, зацікавлені, підглядали через щілину. Зіна спокійно прибирала: мила посуд, підмітала підлогу. Потім зрозуміла, що ми не спим.
Ну що, мої золоті, ідіть сюди, будемо їсти!
Ми здивувалися, що вона нас так кличе. У нас було світле волосся й блакитні очі, як у мами.
Набравшись сміливості, ми вийшли з кімнати.
Сідайте за стіл!
Не вагаючись, ми зїли млинці й почали довіряти цій жінці.
Кличте мене Тітонькою Зіною.
Потім вона викупала нас із сестрою Олею, випрала одяг і пішла. А наступного дня повернулася. У хаті за її приходом все змінилося. Стало чисто й затишно, як за мами.
Минуло три тижні. Тато був у лісі, а Тітонька Зіна піклувалася про нас, але не дозволяла привязатися до неї. Особливо Оля тягнулася до неї їй було всього три роки. Я ж трималася осторонь. Зіна була суворою, дещо відстороненою. Наша мама була веселою, любила співати й танцювати, звала тата “Миколо”.
А що буде, коли ваш тато повернеться? Який він?
Я почала хвалити тата так незграбно, що ледь не зіпсувала все. Кажу:
Він дуже хороший! Коли випє одразу засинає!
Зіна насторожилася:
Часто пє?
Часто! відповіла Оля, а я під столом штовхнула її й сказала:
Та ні, тільки по святах!
Тієї ночі Зіна пішла спокійна, а ввечері повернувся тато. Увійшовши, він озирнувся:
Думав, ви тут у хаосі живете, а ви як князівни.
Ми розповіли все, як було. Він задумався, потім сказав:
Значить, треба піти знайомитися з новою господинею. Яка вона?
КрасуняНаступного дня він повернувся з Тітонькою Зіною, яка тепер стала для нас справжньою матірю, і з того часу в нашій хаті знову зазвучали сміх і пісні.
