У сиротинки, що виросла в дитбудинку, зявилася робота офіціантки в престижному ресторані. Але після того, як вона випадково пролила борщ на заможного клієнта, її доля різко змінилася.
«Дівчино, ти взагалі розумієш, що зробила?!» гукав Степан, махаючи ложкою. «Борщ на підлозі, клієнт весь у сметані, а ти стоїш, як істукан!»
Олена дивилася на темну пляму на дорогому костюмі чоловіка і відчувала, як їй стискає під ложечкою. Це був кінець її роботи. Шість місяців старань і все марно. Тепер цей багатій влаштує скандал, вимагатиме компенсації, і її виженуть без відступних.
«Будь ласка, вибачте Зараз усі приберу», пробурмотіла вона, хапаючи серветки зі столу.
Чоловік підняв руку, щоб зупинити її:
«Почекай. Це я винен. Різко повернувся і відволікся на дзвінок».
Олена завмерла. За два роки роботи офіціанткою вона чула всяке, але щоб клієнт вибачався перед нею такого ще не було.
«Ні, це я незграбна», пробурчала вона.
«Не хвилюйся. Костюм можна віддати в хімчистку. А ти не обпеклася?»
Вона похитала головою, досі не вірячи в те, що відбувається. Чоловікові було років сорок пять, з сивиною у волоссі та в окулярах. Говорив спокійно, без тієї штучної ввічливості, яку зазвичай вдягають на себе заможні клієнти.
«Тоді дай мені переодягнутися, а ти принеси новий борщ. Тільки вже обережні
