У нашій сім’ї було прийнято не святкувати гучно свят. Ми любили зібратися за святковим столом маленьким колом і затишно так посидіти, смакуючи домашньою випічкою чи запеченим м’ясом. Звісно ще на такі свята запрошували батьків.
Але широких кіл ніколи не збирали. Навіщо? Нам було добре вчотирьох – ми і наші діти Анна і Юлій.
Так вирішили і цього разу. Марку, моєму чоловікові, сьогодні тридцять п’ять. Я запекла в духовці курку і спекла торт. На нашу сім’ю цілком достатньо.
Можна потім , після застілля, пограти на гітарі, поспівати пісень, посидіти біля каміну в теплих обіймах один одного. Такі миті для мене особливі. Вони мене зогрівають на тривалий час.
Несподівано задзвонив телефон. Це були батьки Марка. Думала, привітати ще раз хочуть. Але ж ні. Мама мого чоловіка, як завше, приготувала нам сюрприз. Вона повідомила, що на третю годину до нас прийдуть гості. А це два двоюрідні брати з дружинами, рідна сестра і вони. А ще діти.
До третьої залишалося рівно дві години. Хоч якою б класнючою я була господинею, але за такий термін не справлюся.
Звісно, це зламало всі наші плани про гарний відпочинок, про посиденьки біля каміна. Розслаблятися було ніколи. Взяла ноги в руки і разом з чоловіком погнала в найближчий супермаркет, щоб купити продукти.
Свято було з гірчинкою. Я не проти гостей, але про це треба попереджати заздалегідь. Таке враження, що свекруха зробила це спеціально, знаючи моє уподобання до сімейних усамітнень.
Не люблю таких шумних заходів. Задоволення від них нуль. Лишень море шуму і брудного посуду. А ще галасливі розмови після спиртного, яке полюбляють брати мого чоловіка.
Одне слово, свято не вдалося. Свекруха зуміла приперчити нам день народження свого сина. Ох же ті свекрухи!
