Марина не поспішаючи йшла додому. Сьогодні п’ятниця. Михайло ще не приїхав з відрядження. А завтра вихідний. Коли зранку з’явиться вдома, вони ніжитимуться півдня в ліжку, а вже потім плануватимуть, куди увечері підуть прогулятися. Марина скучила за чоловіком. Адже цього разу відрядження розтягнулося на два тижні. Дівчина мріяла як прийде додому, зготує щось смачненьке із того що любить її чоловік і зранку будуть пробувати її шедеври.
Назустріч Марині йшла жінка, яка дивилася прямо на неї, зупинилася поруч:
– Добрий вечір. Я кохаю вашого чоловіка. В мене велике прохання, якщо поважаєте його, то відпустіть, не тримайте. Він розповідав мені, які сварки влаштовуєте, як прикриваєтеся дітьми. Ви розумієте, що такого чоловіка вам не втримати. І не кажіть йому що зpoбите щось із coбою.. Таке діє не надовго. Він все одно піде від вас.
Марину немов холодною водою облили. Як таке може бути. Пів години тому розмовляли з Михайлом. На роботі чоловік.
– А де він?
– Як де, Андрій у мене. Він не знає що ми зустрічаємося.
Марина зрозуміла, що не про її чоловіка мова, але не стала цього говорити.
– То беріть його. Навіщо він мені з його примхами. Носки по всій квартирі, за собою не змиє, ну ви зрозуміли про що я. Та й харчами перебирає. Так що дякую, що пригріли.
– Щооо?
Марина пішла далі. Вона зрозуміла, що то не про її чоловіка мова. Але так хотілося поставити на місце ту жінку. Адже таких випадків скільки завгодно. А дружина того зрадника сидить, страждає. Мабуть, є маленькі діти. Такій жінці, яка щойно зустріла Марину, не має діла до тих малих діток, які залишаться з однією мамою. То чому її жаліти. Нехай знає що чекає її.
Вдома Марина зателефонувала до Михайла. Він ішов на вокзал. Їхати ніч, а зранку буде вдома. Він так скучив за своєю коханою дружиною, що не може діждатися, коли зустрінуться. Купив їй подарунок, але говорити не стане. Сюрприз.
