Мар’яні зараз 42 роки, її чоловіка не стало кілька років тому, вона й самостійно виховує дівчинку. Працює вона менеджером у звичайній фірмі, тому коштів її вистачає на буденні потреби й відкласти якусь копійчину «на крайній випадок».
У цієї милої й розумної жінки є брат Тимофій, якому недавно виповнилось 30 років і єдиним його особистим досягненням у житті є те, що він ще ні дня працював на роботі. Зараз він живе з батьками і його це цілком влаштовує.
Шістдесятирічні батьки живуть на пенсію й утримують на неї свого сина.Приходиться їм інколи важко, бо хлопець любить пограти у комп’ютерні ігри, тому часто просить на них грошей у батьків, а вони й не відмовляють, бо хочуть, щоб він отримував все необхідне.
Недавно батьки поділилися з Мар’яною ідеєю купити Тимофієві окреме житло, щоб він міг спокійно друзів туди приводити (чи дівчину), щоб займався своїми справами й ніхто не забирав його увагу. Можливо, й на роботу йому там більше захочеться.
У них не було грошей, тому невпевнено переглянувшись, вони попросили у дівчини перший внесок за квартиру, а він не малий, десь 5 тисяч доларів.
– А Тимофій не хоче сам собі на житло заробити? – якомога спокійніше запитала донька, рахуючи до 10, щоб не посваритися з батьками.
– Та навіщо йому спішити? Влаштується на роботу, коли захоче!
Маряна не мала таких грошей, а якби мала, то не дала б, про що й повідомила батьками. Ті дуже образилися на її слова й тепер не хочуть з нею підтримувати зв’язок.
