Не завжди розлучені пари залишаються злісними ворогами. Мені пощастило, тому що зі своїм колишнім чоловіком Остапом після розлучення ми залишилися добрими друзями. Так, можливо у нас не вийшло побудувати міцну родину, але зберегти теплі стосунки заради спільної дитини – це наш обов’язок.
Нашому сину Кирилу чотири роки. Ось уже три з яких Остап виплачує на дитину аліменти за власним бажанням. Грошові перекази колишнього мені сильно допомагають. Після розлучення я вийшла на роботу, але працюю в неповну зміну. Моєї зарплати ледь вистачає на життя. А малій дитині потрібні не лише одяг та їжа, а й різні розвивальні гуртки.
Крім фінансової підтримки Остап проводить багато часу зі своїм сином. Водить його у різні дитячі кімнати, розважальні центри та кіно. Нещодавно ми записали малого на карате, тато наполіг на тому, що саме він водитиме сина на заняття. Я не була проти. Таке відношення та любов до дитини збоку колишнього дуже мені подобалося. Я була безмірно вдячна Остапу.
Та нещодавно наша ідилія була зруйнована, бо Остап збирався вдруге одружитися. Його нова пасія зателефонувала мені й нахабно заявила, щоб я забулася про допомогу від колишнього. У нього тепер нова сім’я й скоро народиться ще одна дитина.
Те, що ця особа втручається у наші з ним стосунки, мені зовсім не сподобалося. Хто вона взагалі така, щоб вирішувати буде Остап нам допомагати чи ні. Тим більше, що він в змозі самостійно вирішувати. Чесно кажучи, її дзвінок мене сильно стривожив. А що як Остап дійсно відмовиться платити такі аліменти й оплачувати сину гурток. Гроші не важливі, а от якщо тато перестане проводити час із Кирилом, це сильно ранить нашу дитину.
Я не знаю, що робити у цій ситуації. Все ж таки сподіваюся на мудре рішення Остапа й те, що він не потакатиме примхам своєї нової дружини.
