Мою колегу по роботі і подругу звуть Ангеліна. Вона сильна жінка, адже залишилася сама, без чоловіка, з дитиною на руках. Не знати як і чому, але в один день її законний чоловік просто зник. Безслідно.
З того часу минуло 30 років. Тож, відповідно, її синочку Андрію уже 30 років. Тепер у нього власна сім’я. Живуть у злагоді і достатку. Все в них є, а головне – любов.
Ангеліна обожнювала свого синочка. За своєю гіперопікою вона світу білого не бачила. Тож коли Андрій одружився, невістка Аліна автоматично стала ворогом для своєї свекрухи.
Ангеліна ж казала, що невістка жахлива господиня і взагалі цінує лише гроші в житті. Чи вірити цьому чи ні – не знаю. Можливо це і правда, але точно перебільшена.
Скоро Аліна народила донечку і Ангеліна Василівна ніби трішки розтанула. Любов до немовля була шалена, а от до невістки ніякої. Вона часто залишалася з маленькою Софійкою у вихідні дні, а інколи й брала сама відпустку за власний рахунок, аби допомогти з вихованням.
Андрій же любив свою жінку і завжди в усьому допомагав. Між ними була ідеальна гармонія, яку часто матір намагалася підпсувати. Та цього зробити їй не вдавалося.
Одного разу все ж таки в їхньому домі сталася грандіозна сварка. Внаслідок її Ангеліна Василівна відправила Аліну робити тест, що перевірить батьківство Андрія над Софійкою.
Внучці вже 2, 5 роки , а вона тільки зараз надумала такі афери провертати. Для чого?
Першим аргументом було те, що Сонечка не схожа ні на кого з їхньої родини. Та Аліна вважала це повнею dурнею. Може, вона схожа на родичів зі сторони невістки?
Та от коли прийшли результати, були шоковані всі. Ніякої спорідненості не було. Андрій відмовився в це вірити і лише наказав мамі не сунути носа в чуже особисте життя. Не зрозуміло, чому він такий впевнений, якщо в тесті чітко написано. І помилок бути не може.
Чоловік вирішив заспокоїти себе і зробив тест ще раз у престижнішій клініці і результат, на жаль, був такий самий.
Аліна з Софійкою переїхали до мами в село. Андрій залишився сам. Тепер він одинокий. Наодинці із своїми думками і переживаннями. В один момент він втратив усе найдорожче. І річ не про якісь матеріальні цінності. Щастя за гроші не купиш. А так хотілось би. Тепер ще й якась злість на матір, тому і з нею спілкуватися він не став перший час.
Коли ця історія була озвучена на роботі, всі повідкривали роти. Думали, що таке буває лише у фільмах, а тут… реальне життя.
Не знаю, чи правильно було втручатися і розкрити правду, чи змовчати і терпіти брехню?! А як думаєте ВИ?
