Зараз я вже пенсіонерка, мені шістдесят п’ять років і завдяки своїй донечці я маю жити на дачі.
Ростила я свою Анечку одна. Завагітніла дуже рано, а коли чоловік дізнався, що у нас буде дитина, то одразу ж втік і більше не з’являвся ні в моєму житті, ні в житті нашої доньки. Та я не скаржуся, у мене розумна, красива та добра донька.
Ось коли вона вже виросла, закінчила школу, то вирішила поступати вчитися в Америку. Англійську вона дуже гарно знала, та й школу закінчила з золотою медаллю. Я дуже пишалася своєю Анечкою. Але в Америці дуже дороге житло і нам потрібно було купити їй квартиру. Коштів у нас не вистачало, тому донька запропонувала мені продати нашу квартиру, додати кошти до тих, які назбирали, купити їй квартиру закордоном, а я поки поживу на дачі. Аня мені обіцяла, що вона вивчиться там, піде на гарну роботу, отримуватиме високу заробітну плату і придбає мені нову трикімнатну квартиру в центрі нашого міста.
Та роки йшли, а обіцянка залишалася лише словами. Згодом Аня стала мені все рідше телефонувати, приїжджати взагалі припинила. Добре, що з роками наша місцева влада провела нам газ та інтернет. Тому умови для життя у мене були нормальні. Я познайомилася з моїми сусідками та сусідами. Наше маленьке селище почало заповнюватися людьми мого віку. Жіночки зі своїми чоловіками по виходу на пенсію попереїжджали жити також на свої дачі. Вони займаються вирощенням овочів та фруктів. Ця справа, до речі, декому крім задоволення також приносить гроші. Наприклад, моя одна сусідка Галина продає влітку свіжі овочі на фрукти, а взимку соління та варення. І люди купляють. Їм подобаються смачні домашні закрутки.
А одного дня я йшла від Галини, ми пили у неї чай, й побачила, як до неї заходить зовсім молода дівчина і купує продукти, але не кілограмами як інші, а по декілька штук. З її зовнішнього вигляду було видно, що у неї якісь проблеми в житті та зовсім немає грошей. Я поцікавилася у сусідки, що це за дівчинка і як давно вона купує продукти у Галі. А вона сказала, що досить давно ходить і кожного разу купує помалу.
Мені стало шкода дівчинку, адже по віку вона була як моя рідна донька. Тому я вирішила запросити її до себе в гості та пригостити овочами, фруктами та ягодами безкоштовно. Ми познайомилися з дівчинкою, звати її Оксана. Виявилося, що у неї точно така ж історія життя як у мене. Оксанку також покинув чоловік як тільки дізнався, що вона вагітна, тому вона вимушена зараз жити в цьому селі в будинку без умов та ростити свого маленького синочка.
Ця історія розчулила мене до сліз. Тому не роздумуючи я твердо їй сказала, щоб переходила з Васильком жити до мене. Місця у моєму будинку достатньо для нас трьох. Я буду допомагати молодій мамі з синочком, а вона хай йде на роботу та влаштовується по життю.
І ось з того часу пройшло вже років п’ять як ми живемо разом. Оксанка вийшла заміж за дуже гарного чоловіка. Мене Вася називає бабусею, а Оксана другою мамою. Чоловік Оксанки розбудував нам будинок. Тому зараз живемо всі разом як царі, а цього літа збираємося всі разом їхати відпочивати на море. І хай ця сім’я мені не рідна по крові, але найрідніша по душі.
