Ми з чоловіком домовилися, що на вихідних поїдемо провідати його батьків у село. Купили гостинці, щоб не їхати з пустими руками, прокинулися рано в суботу і почали збиратися. Продзвенів дзвінок. Михайло пішов поглянути, хто це так рано до них прийшов? Коли відкрив двері, в обійми йому кинувся його шкільний товариш.
Запросили до квартири, Микола говорив без перестану. Все про щось розповідав. З його розповіді дізналися, що адресу дали батьки Михайла, і от він вирішив провідати друга. Ми стояли в нерішучості. Адже збиралися їхати, а наразі виходить, що повинні залишитися вдома. Адже не виставиш знайомого за двері, коли він проїхав стільки кілометрів заради зустрічі. Всі наші плани порушені. Михайло зателефонував батькам, сказав, що приїзд переноситься.
Весь день сиділи за столом, Микола все говорив і говорив. Увечері пішли пройтися, показати Миколі місто. Перед цим він говорив, що наступного дня їхатиме додому. Ну добре, подумала я, одну ніч нехай ночує, все ж таки товариші. Але наступного дня Микола згадав, що в понеділок терміново потрібно піти в інститут, подивитися які там умови й все таке. Адже його дочка в цьому році закінчує одинадцятий клас.
В понеділок Микола залишився на вівторок, тому що не все дізнався в інституті, що його цікавило. Потім ходив у інший інститут, і так весь тиждень. На вихідний я сказала, що ми їдемо до батьків Михайла, і відкладати поїздку більше не збираємося. Микола зітхнув, але робити нічого, поїхали разом у село на нашій машині. Хотіли висадити біля його подвір’я, та чоловік відмовився, говорить, що біля магазину йому.
Коли ми вже були в батьків Михайла, розповіли їм, чому не приїхали тиждень тому. Мама чоловіка з розумінням кивнула. Микола гарно випиває, дуже посварилися з жінкою напередодні тих вихідних. Він забрав гроші, які були в будинку і поїхав у місто. А адресу він знав давно, колись Михайло сам йому диктував. От і згадав про товариша. Адже заночувати немає де, а так безплатно.
Та то його сімейні справи, але навіщо нас обманювати. Жив тиждень нашим коштом, навіть хліба не купив. Куди ж тоді він їх потратив. Адже говорив, що гроші випали й додому ні за що доїхати.
Ну як після таких «товаришів» вірити людям?
