” Та ти, мабуть, сучасних діток не розумієш!
Ой, Марічко, бачу ти в городі копошишся, от і захотіла завітати, Наталка Степанівна переступала біля калітки.
Вони з Марією Гнатівною мешкали у різних кінцях села. Наталка зі своїм чоловіком Тарасом біля ставка, а Марія ближче до гаю.
Раніше майже й не балакали, бо людей навкруги і так повно. Та ось у сусідів усі онуки вже великі. А до Наталки з Тарасом цього літа хочуть привезти онуків Романа й Олега на цілий місяць. Кажуть, у місті їм набридло.
Роки йшли, поки у сина справи йшли добре за кордон їздили відпочивати. А тепер гроші туго, от і згадали, що батьки у селі живуть. І вирішили не на вихідні, як звикли, а на довше хлопців відправити.
Тільки, мамо, вони постійно чіпляються один до одного, попередив син Богдан. Олегові тринадцять, вважає себе дорослим. А Роман не хоче його слухати, от і гризуться!
Та годі, хіба ми з онуками не впораємося? Вези їх, розберемося, весело відповіла Наталка. Але, поклавши слухавку, задумалась діти тепер не такі, як колись. До них і підійти страшно. Малих ще привозили, а тепер? Раптом не знайде з ними спільної мови?
Тарас у Наталки чоловік суворий, непослуху не терпить. Сварки нікому не потрібні.
От і вирішила вона підстрахуватися зайти до Марії, у неї ж теж онуки такого ж віку бувають.
З власного досвіду Наталка знала: дітей треба чимось зайняти. Тоді й проблем менше буде, якщо вони подружаться.
Заходь, Наталко! побачила сусідку Марія Гнатівна. Що таке?
Ось онуків на місяць везуть, а в тебе ж хлопці приблизно такого ж віку? Давай познайомимо, якщо зійдуться, то й нам легше, запропонувала Наталка.
Та ти, мабуть, не знаєш, які зараз діти! засміялася Марія. Не бісишся, що надовго їх береш? Мої онуки мене так вивели, що Тарас ледь не вигнав їх додому. Ну ладно, веди їх, познайомимо. Що вже робити свої ж!
На вихідні приїхав Богдан із дружиною Оксаною та синами Романом і Олегом.
Хлопці виросли, але було видно, що раді дідові з бабою. І Наталці полегшало.
Що там Марія лякала? У неї, може, діти невиховані, а в неї он які чемні! І навчаються добре, нема про що хвилюватися.
Мам, якщо що дзвони, я з ними поговорю, сказав Богдан перед відїздом. Але Наталка махнула рукою: Та годі тобі, сину, хіба ми дітей не розуміємо?
Ввечері Роман із Олегом довго не засинали. Їх поклали у колишній кімнаті Богдана.
Але схоже, нова обстановка їх розхвилювала голосно розмовляли, метушилися. Тарас уже бурчав:
Нащо ти, Наталко, погодилася? Їм же наше село не цікаве, а тепер ось!
А вранці онуків не добудишся.
Вже обід близько, а вони сплять!
Бабусю, дай поспати ще, бурмотів старший Олег.
А молодший Роман спав так міцно, що навіть не почув її слів.
Та скільки ж можна?! обурилася Наталка.
А потім помітила щось на підлозі. Придивилася аж у долоні сплеснула!
Їхні телефони валяються!
То ви що, увесь вечір у них сиділи? Ось зараз заберу, ось!
Олег одразу схопився.
Віддай, це не твоє! Мама дозволяє!
А я зараз подзвоню мамі й запитаю, що вона дозволяє! сказала Наталка. Олег надувся, відійшов і дверима грюкнув: Ну і дзвони!
Дві години вони сиділи у кімнаті. Тарас уже хотів іти розбиратися що за бойкот у перший же день? Але хлопці вийшли, обидва похмурі:
Ми кашу їсти не будемо, хочемо нагетсів або бутерів.
Отак?! Каша не смакує ходіть голодні, розсердився Тарас. А ліжка свої застелили? Зараз подивлюся! Звідки у вас чіпси в ліжку й цукеркові фантики? І нічого не прибрано? Ви ж навіть на кашу не заробили ану забирайте сміття й застилайте!
Нам же голодно! Роман дивився на діда злісно. Ви злі!
Тарас мало не вибухнув, але Наталка втрутилася: Ну давай, покажу, як ліжко застеляти, а завтра самі, добре? А бутерброди після каші домовились?
Балуєш їх, треба жорсткіше, бурчав Тарас. От виросли, а розуму нема!
З онуками Марії Роман і Олег швидко подружилися.
Але що вони витворяли вчотирьох!
Якщо гралися у дворі Наталки, то потім вона нишком від Тараса збирала гілки, поламані квіти. Трави на ногах у хату таскають, по столу крихти, стільці похитували.
Одні клопоти!
Що це за діти такі?! гарчав Тарас. Більше ніколи, щоб вони сюди не їхали! Ну давай, Олеже, йдемо велосипеди лагодити. А бабуся з Романом нехай обід готують треба ж заробити на їжу?
І ти теж будеш його заробляти? здивувався Олег.
А ти як думав? Бачив, щоб я без діла сидів? У житті н
