Знаєте, інколи я втрачаю віру в наступне покоління. І зараз розкажу чому.
Я нещодавно була свідком вельми неприємної ситуації в супермаркеті. Я стояла в черзі до каси. Набрала продуктів, щоб нагодувати смачної вечері.
Сперед мене стояв хлопець, років чотирнадцяти-шістнадцяти. Він взяв чай та якесь печивко. Перед ним було ще двоє людей. Позаду мене були двоє дівчат, що голосно сміялись, щось обговорювали. Вони набрали багато снеків, чіпсів та сухариків, шоколадок.
Вони побачили того хлопця, гукнули його ім’я та привітались. Юнак привітався махнувши головою. Видно, однокласниками були. Але те, що почалось далі, змусило мене розізлитись не на жарт.
– Агов! Стасику! А що ж ти один чай і печиво дешеве береш? Наїжся цим? Чи може тобі шоколадку до чаю купити? Та ти навіть ніколи щось дорожче того пісного печива й не їв! Давай я тобі ковбаси куплю, бо ж диви який худий! Вітер подує і полетиш! А якщо на підлогу кину, то з’їси звідти?
І почали голосно реготати ці дівиці. Але мене вразило не тільки це. З усіх, хто це чув, відреагували лише я, ще одна жіночка та охоронець. Проте я не могла себе стримувати в такій ситуації. Я повернулась до них, осудливо зміряла поглядом обох та сказала:
– Бачу, ви дуже красиві та стильні дівчата. Багато вартує, певно весь твій одяг, еге ж? – звернулась до до тієї, що говорила весь той бруд.
– Дякую, так, ми з батьками завжди купуємо все в дорогих магазинах. – Хвацько відповіла дівчина.
– То чому ж ти ведеш себе так, ніби ти огидний орк? Чи гроші батьків тобі всі мізки вибили з голови? Цікаво, якщо постукати по макітрі, буде глухий звук? Певна, що так. – Зверхньо сказала я.
Так, це все ще шістнадцяти річна дитина, може трішки молодша. Але вона вже має власну волю і може контролювати свої вчинки. Я чудово знаю, як це, коли тебе будять в школі. Я теж стикалась з такими фіфами. І знаю, що лише таке може поставити їх на місце.
Дівчина розгубилась та почала сваритись зі мною, але я вказала їй на те, що вона перша почала всю цю ситуацію.
– Ти готова так гидко ображати інших, але дивись як тобі неприємно, коли образили тебе. Тепер розумієш, що відчувають всі ті люди, яких ти принижуєш? Подумай над тим, чи хотіла б ти чути такі образи кожного дня від інших людей. Сумніваюсь, що ти будеш рада такому.
Не знаю, чи чомусь навчила цю дівчину, але розуміла, що правильно зробила, адже з черги люди почали казати, що я молодець. А один чоловік навіть поплескав.
Що ж, це результат виховання їхніх батьків, проте не лише батьки впливають на дітей. Суспільство також. То ж хто сказав, що їй ніхто ніколи не відповість з цього самого суспільства?
