” Ви ж кріп від петрушки відрізняєте лише по цінниках у супермаркеті! Та й полуницю тільки у компоті знаєте! Буркотіла ображена сусідка.
Олена та Тарас приїхали на свою нову дачу. Купили її восени, а тепер настав час привести все до ладу. Будинок був міцний, наче з казки, а от ділянка потребувала чимало уваги.
Старий сад чекав на оновлення. Лазню вже замовили через тиждень привезуть. Залишилось тільки визначитись із місцем. Заодно планували навіс для дров, альтанку та місце для сушіння білизни. Діти обіцяли приїхати та допомогти.
Гарно тут, спокійно, можна й на постійне проживання перебиратись. Ми ж тепер пенсіонери-дачники.
Я підвал оглянув тільки двері треба замінити.
А я веранду перевірила. Памятаєш, хотіли альтанку? Та марно. Тут і так є старовинний круглий стіл, стільці. Їх трохи відреставрувати ще сто років прослужать. А вид на сад як на картині! Чай питимемо, красою милуватимемося. Але двері тут теж дивні ніби хтось узимку лазив.
Саме так. Двері перше діло. А ще обовязково зробимо все гарно на подвірї, щоб і з вулиці не було видно, і щоб затишно. Перед будинком галявина з квітами.
Квіти вже проростають, треба тільки розібратись, що де. Може, щось пересадимо, але влітку вже не чіпатимемо.
Через тиждень привезли лазню, приїхали діти почалось велике облаштування. Сусідка Марія завітала знайомитись, а її онуки вже бігали по ділянці, як своїй.
У вас онуки є?
Є, теж приїжджатимуть.
А навіщо такий високий паркан? Ми з сусідами завжди без огорожі жили.
Без огорожі? Та ми ж щойно старий розвалистий паркан знесли. Він просто впав від часу. Вам байдуже, а нам порядок важливий. І не переживайте межі не порушили, паркан точно по лінії.
А хвіртки не буде? Ми ж завжди тут ходили.
Між нашими ділянками? Ні, не плануємо. Вхід лише з вулиці.
А як же дітям бігати? Ви ж і груші повирубували, а вони так любили по них лазити!
Не вирубували, а омолодили. І нові посадили. Ваші діти нехай по ваших деревах лазять.
Все у вас нове, навіть кущі вздовж паркану Навіщо?
Для краси!
Сусідка пішла, але поверталась з новими питаннями. Її онуки продовжували бігати по ділянці, поки не поставили нові ворота.
Ось так розквартирувались, знову зауважила Марія. Взимку тут будете?
Побачимо.
А чого ворота закрили? Тут же діти завжди в мяч грали безпечно, простір.
У мене грядки засадив, не як у вас. Ви ж і кропиву від мяти не відрізните! І ягоди тільки в банках бачили. Зі мною треба дружити, а не суперечки шукати.
Ворота зачинили, щоб ваші онуки моїх курей не розганяли. Два дні тому вони їх випустили тепер шукай!
О, у вас і кури є? Значить, ось так і житимете?
Ми вже живемо.
Наприкінці серпня святкували день народження Тараса. Зібралась вся родина. Чоловіки пекли шашлик, жінки готували салати.
А ось і ми! Прийшли привітати, як сусіди. Ми завжди так без запрошення. Діти вже зранку про все знають.
Ви готуєтесь, гості приїхали значить, свято. Посидимо. І дітям веселіше буде.
Ми вас не запрошували. Сьогодні тільки родина.
Ну, може, колись і поріднімось, сміливо відповіла Марія.
Що б їй не казали, вона все перекручувала. Її онуки встигли потрусити груші, залізти на лазню, а потім знайшли купу камінців біля будівель і почали кидати їх у надувний басейн.
Подумаєш, басейн! Скоро осінь, все одно прибирати, відмахнулась сусідка. Діточки повеселилися.
Вам час додому!
Та ми ж ще й не посиділи! Діти набігались, проголодались. Ну всі за стіл!
Свято було зіпсоване. Але вже за тиждень зібрались знову святкували 35 років подружнього життя Олени та Тараса.
Хтось одразу зачинив ворота. Як виявилось, це був семирічний онук.
З вулиці чулось стукання. Вся родина вдавала, що не чує. Запах шашлику, свіжість вечора
Коли ж вас у місті чекати?
Поживемо побачимо. Ще яблука збирати. Урожай гарний. Тут нам усе подобається окрім сусідки. Але ми вже навчились із нею справлятись.
Усі сміялись.
Гості розїхались, а Олена з Тарасом залишились. Попереду осінь, зима Спробують. А якщо не вийде завжди можна повернутись у київську квартиру.
А от сусідка Марія зникла. Виявилось, онукам до школи дочка не впоралась, тому бабуся поїхала допомагати. Тарас тільки полегшено зітхнув: «Отже, і таке щастя трапляється»
