Ми з чоловіком дуже дбали про свого єдиного сина. Коли ходив до школи, все в нього найкраще. Після закінчення навчального закладу відразу вступив до інституту. Там забезпечили його гуртожитком. Ми були впевнені, що наш син Єгор добре вчитиметься. Адже для того зробили все, щоб він нічим не переймався. Гуртожиток є, гроші на кожен день постачаємо, залишилося тільки вчитися, щоб надалі знайти гарну роботу.
Коли Єгор навчався на другому курсі, додому приїхав із дівчиною, знайомити. Ми з чоловіком здивовані. Навіщо знайомити, адже навчатися ще довго. Та виявилося, що син із Каріною вирішили одружитися, через те, що дівчина вже на четвертому місяці вагітності. Тому потрібно поспішати. На наше запитання, як вони планують подальше життя, Єгор обурився. Мама Каріни про те запитувала, і ми туди ж. Але насправді, нам цікаво, про що думають молоді, коли вирішили одружитися в дев’ятнадцять років. Дорослі стали?
Весілля святкували в колі родини й по декілька друзів з обох сторін. Єгор незадоволений. Він думав, що ми влаштуємо шикарне весілля, адже він у нас один. Так би й сталося, якби те весілля святкували років на п’ять пізніше. А так все у швидкому режимі. Свати завдячували нашому синові, що не кинув Каріну в цікавому положенні, а навпаки, одружився. А я вважаю, що він поступив так, як повинен поступати справжній чоловік, і дякувати немає за що.
Обговорюючи подальше життя молодих, між нами й сватами виникли непорозуміння. Свати вважають, щоб винаймати для дітей житло і сплачувати нам порівну з ними. Ми вважаємо, що краще добитися кімнату в гуртожитку. Так дешевше, і діти самі нестимуть відповідальність за себе. Єгор візьме підробіток, адже в нього наразі сім’я, яку потрібно забезпечувати. Тим більше, що скоро народиться дівчинка, скільки всього потрібно для маленької дитини.
Та виявляється все вже обговорено. Свати вирішили, що Каріна, коли народить, продовжить навчання. А ми з чоловіком будемо няньчити дитину з першого місяця її життя. Я сиділа і мовчала. Як? А мама вже такій малесенькій не потрібна? Та в наш час швидкісних технологій діти вирішили перекласти свої батьківські обов’язки на нас, бабусю і дідуся. А чому свати не хочуть опікуватися дитиною, а перекладають на нас відповідальність? Щоб потім знову вказувати що робити?
Ми з чоловіком не погодилися. Сказали, що батьки в першу чергу повинні доглядати свою дитину. А Каріна вчитиметься через рік, наразі візьме академічну відпустку. Тільки в цьому разі ми будемо допомагати. Якщо ні, то нехай свати виховують онуку без нас.
Мене і чоловіка не послухали. Наразі син на нас ображений. Коли народилася дівчинка, нас не запросили побачити онуку. Свати доглядають дівчинку, Каріна навчається, а син нам не телефонує.
