Тайну з собою не забрала
Після закінчення педагогічного університету Маріана повернулася до рідного міста, дуже хотілося викладати у своїй колишній школі. Ще навчаючись тут, усі в класі знали, що вона мріє стати вчителькою, і навіть не сумнівалися в цьому.
“Наша Маріанка наполеглива та цілеспрямована, у житті свого дометься”, казали про неї однокласники та навіть педагоги.
У школу увійшла гарна й упевнена в собі молода жінка, зайшла до кабінету директора:
Доброго дня, Ганно Яківно.
Доброго дня, підвела голову директорка й уважно глянула на дівчину поверх окулярів. Слухаю вас ой, Маріанка Шевченко, це ти? і підвелася з місця.
Я, Ганно Яківно, у власній особі. Я ж обіцяла, що повернуся до нашої школи, і подала документи.
Я рада, Маріано як твоє по батькові? Олексіївно Значить, Маріана Олексіївна вчителька історії. Молодець, все ж здійснила свою мрію.
Так Маріана стала педагогом. Спочатку старшокласники випробовували її терпіння, але зрештою вона здобула їхню повагу. А це багато про що говорить.
Незабаром вона познайомилася з Ярославом, який після інституту працював інженером на місцевому заводі. Зустрічалися, спілкувалися й одружилися. Ще на початку стосунків Ярослав одразу запропонував:
Давай одружимося, але дітей поки не заводитимемо, треба стати на ноги, а потім уже брати на себе таку відповідальність.
Я згодна, але затягувати не будемо рік чи два. Яка ж родина без дитини?
Так і вирішили. Минув час, і на третій рік їхнього шлюбу “доброзичливці” повідомили Маріані, що її чоловік Ярослав крутить роман із колегою. Вона чомусь одразу повірила адже Ярослав був гарним чоловіком і любив жартувати, завжди оточений компанією.
Дома був скандал, і все ж Ярослав зізнався, що мав роман на стороні, але божився, що більше таке не повториться.
Пробач, Маріанко, пробач. Я твердо обіцяю, більше ніколи так не вчиню. Я розумію, що зрадив тебе. А ти цього зовсім не заслужила.
Маріана була ображена й розчарована. Якийсь час вони жили, як сусіди, але чоловікові вдалося повернути любов дружини, і здавалося, що вона забула. Принаймні Ярослав так думав більше вони про це не згадували. Він став справжнім сімянином, тим більше, коли через деякий час дізнався про вагітність дружини. Вона поставила його перед фактом.
Ярославе, у нас буде дитина. Я народжу, навіть якщо ти проти.
Ні, я не проти, одразу погодився він.
Народилася гарненька донечка Оленка. Зявилися приємні клопоти. Обоє втомлювалися, інколи не висипалися, але все було добре. Ярослав більше не дивився на інших жінок. Обожнював своїх дівчат. Був турботливим чоловіком і батьком.
Так минули роки. Маріана, незважаючи на приховані образи, створила в родині атмосферу любові. Але зраду чоловіка ніколи не забувала, носячи в собі таємницю. Зі сторони вони виглядали ідеальною парою, і багато хто їм заздрив.
Дівчатка, сьогодні їдемо до цирку, я купив квитки, сказав Ярослав дружині й доньці.
Тату, хочу-хочу в цирк! раділа першокласниця Оленка. Мамо, вдягну своє улюблене плаття, блакитне з бантом.
Яка ж ти наша красуня, Оленко, говорив батько, дивлячись, як донька крутиться перед дзеркалом у гарній сукні, з кучерявим русявим волоссям.
Оленка росла слухняною, не створювала проблем, навчалася відмінно. Маріана Олексіївна пишалася успіхами доньки. Навіть вчителі жартували:
Оленка, мабуть, теж у педагогічний піде.
Ні, вона у мене технарь до фізики тягне, постійно коло машини в гаражі з татом крутиться, посміхаючись, розповідала вона колегам у вчительській.
Шкільні роки минули швидко, і ось Оленка вже студентка політехнічного інституту. Навчалася в іншому місті, додому приїжджала на канікули та вихідні.
Доню, як справи в інституті? цікавився Ярослав.
Чудово, тату, не хвилюйся.
Пройшло понад двадцять років спільного життя, донька виросла. І за ці роки ні Ярослав, ні Маріана не обговорювали другу дитину. Ця тема для них була закрита. Можливо, кожен із них думав про це потай, але вголос не говорив.
Коли навчання Оленки підходило до кінця, вона повідомила:
Тату-мамо, після диплома ми з Богданом распишемось, готуйтеся до весілля.
Батьки знали хлопця донька зустрічалася з ним півтора роки. Богдан, вихований і впевнений у собі, з гарної родини, також навчався в інституті, але на іншому факультеті.
Що ж, доню, маєш право, погодився батько. Молодці, що вирішили після навчання влаштуєтеся на роботу й почнете самостійне життя.
Але плани змінило здоровя матері. Ярослав наполіг:
Маріанко, ти маєш обстежитися, із здоровям не жартують.Маріана пройшла обстеження, але було вже пізно важка хвороба забрала її, залишивши Ярослава та Оленку з важким тягарем у серці, але з усвідомленням, що справжня родина це не кров, а любов, яку вони пронесли через усі випробування.
