Тайну з собою не забрала
Після закінчення педагогічного інституту Марія повернулася до рідного міста дуже хотілося викладати у своїй колишній школі. Ще навчаючись тут, усі в класі знали, що вона мріє стати вчителькою, і навіть не сумнівалися в цьому.
“Наша Марічка наполеглива й цілеспрямована, свого в житті досягне”, говорили про неї однокласники та навіть педагоги.
До школи увійшла гарна й впевнена в собі молода жінка, зайшла до кабінету директора:
Доброго дня, Ганно Петрівно.
Доброго дня, підняла голову директор школи й уважно поверх окулярів подивилася на дівчину. Слухаю вас ой, Марічко Романенко, це ж ти? і встала з місця.
Я, Ганно Петрівно, я власною персоною. Я ж обіцяла, що буду викладати в нашій школі. Ось подала документи.
Я рада, Марічко твоє по батькові Іванівна Значить, Марія Іванівна вчителька історії. Ну що ж, молодець, здійснила свою мрію.
Так Марія стала вчителькою. Учні спочатку випробовували її терпіння, але зрештою вона здобула їхню повагу. А це багато значить.
Незабаром Марія познайомилася з Богданом він після інституту працював інженером на місцевому заводі. Зустрічалися, спілкувалися й одружилися. Ще на початку стосунків Богдан їй одразу запропонував:
Давай одружимося, але дітей поки не заводимо треба стати на ноги, а потім вже брати на себе таку відповідальність.
В принципі я згодна, але затягувати не будемо рік чи два. Бо яка ж родина без дитини?
Так і вирішили. Минув час, пройшло три роки їхнього спільного життя, коли раптом Марії повідомили “доброзичливці”, що її чоловік Богдан завяз роман з колегою. Вона чомусь одразу повірила адже Богдан був писанним красенем і любив жартувати, навколо нього завжди була компанія.
Удома стався скандал, і зрештою Богдан зізнався, що мав звязок на стороні, але клявся, що більше таке не повториться.
Пробач, Марусю, пробач. Я тобі твердо обіцяю більше ніколи собі цього не дозволю. Я розумію, що тебе образив. А ти цього зовсім не заслужила.
Марія була ображена й розчарована. Якийсь час вони жили, як сусіди, але чоловікові вдалося повернути дружинину прихильність. І вона, здавалося, забула. Принаймні чоловікові так здавалося ніхто з них про це більше не згадував. Богдан справді став зразковим сімянином, тим більше, коли незабаром дізнався про вагітність дружини. Вона поставила його перед фактом.
Богдане, у нас буде дитина. Я народжу, навіть якщо ти проти.
Ні, я не проти, одразу погодився чоловік.
Народилася гарненька донечка Оленка. Зявилися приємні клопоти. Обоє втомлювалися, інколи не висипалися, але все було добре. Богдан більше не дивився на інших жінок обожнював своїх дівчат. Був турботливим чоловіком і батьком.
Здавалося, вони були ідеальною партВрешті-решт Оленка зрозуміла, що справжній батько це той, хто виховав її в любові, а кровні звязки не завжди визначають родину.
